ЗНОСИТИ ПАМ'ЯТНИКИ БЕЗ РІШЕННЯ МІСЦЕВОЇ РАДИ - ВАНДАЛІЗМ

Пам'ятники Леніну дуже схожі на пам'ятники Бандері і навпаки. Це пам'ятники революціонерам, і вигляд у них однаковий. Для консенсусу можна робити пам'ятники із різьбою замість голови - і просто регулярно міняти голови місцями.

Про це в інтерв'ю Цензор.net заявив доктор історичних наук, завідувач відділу новітньої історії Інституту історії України НАНУ, професор Могилянки Георгій Касьянов.

"Припустимо, по понеділках, середах і п'ятницях нехай там буде голова Леніна, а по вівторках, четвергах і суботах нехай буде голова Бандери, а в неділю нехай голови відпочивають, - сказав історик. - А якщо серйозно, то знищення пам'ятників несе в собі риси релігійного конфлікту, оскільки і для націоналістів, і для комуністів їхні вожді - це сакральні символи".

За словами Касьянова, нинішній спалах "війни пам'ятників" в Україні нагадує іконоборство часів релігійних воєн.

Також професор зазначив, що у "Свободи" і Компартії спосіб дій і мислення однаковий: "Ідеологічно комунізм і націоналізм дуже близькі. Обидва вважають рушійною силою історії конфлікт. Тільки в одному випадку рушійна сила історії - конфлікт класів, а в іншому - конфлікт між націями".

Історик нагадав, що для того, щоб знести пам'ятник, потрібне рішення місцевої ради.

"В кінці 1990-х по Україні залишалося близько 3 тисяч пам'ятників Леніну, - зазначив Касьянов. - Хто вирішує, чия фігура повинна (чи не повинна) оживляти пейзаж? Якщо таке рішення приймає орган місцевого самоврядування - це легітимне рішення, і пам'ятник можна зносити".

За словами науковця, пам'ятники радянського минулого переважно не є шедеврами мистецтва, але практикований останнім часом спосіб їх усунення - вандалізм, до того ж демонстративний.

"Останній епізод в Охтирці Сумської області носив відверто хуліганський і провокаційний характер, - сказав Касьянов. - Пам'ятник, звичайно, огидний, і його слід було демонтувати. Але і дії тих, хто його ламав, теж паскудство, низькопробний скандал з великою часткою самореклами "Свободи".

Також історик звернув увагу на те, що теми мови та історії часто використовуються з метою відвернути суспільну увагу від інших питань: "Коли виникає якесь напруження в соціально небезпечних сферах - зростають ціни, назріває соціальне невдоволення, приймаються непопулярні закони тощо - раптом виникає тема мови і тема історії".

Як відомо, 15 лютого цього року більше 10 прихильників партії "Свобода" на чолі з нардепом Ігорем Мірошниченком зруйнували в Охтирці пам’ятник Володимиру Леніну.

Пізніше, 6-7 березня невідомі особи завдали пошкоджень та руйнувань меморіалам героям національно-визвольних змагань Бандері та Шухевичу.

Всю хроніку плюндрування пам'ятників в Україні дивіться за темою "Вандалізм"

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.