Спецпроект

РАДИКАЛЬНІ ЗАЯВИ ПРО ВОЛИНЬ ШКОДЯТЬ ПРИМИРЕННЮ - ЄВРОДЕПУТАТ

Після років політичних фальшувань та уникання незручних тем важливо, щоб дебати про Волинську трагедію мали суспільний характер і не були замішані до поточної політики.

Про це "Історичній Правді" повідомив Павел Залевський, співголова Польсько-українського форуму партнерства і депутат Європарламенту.

"Ми повинні розуміти, що ми розпочали довготривалий процес, - зазначив депутат. - Необдумані ініціативи можуть його тільки ускладнити, а якщо будуть повторюватись - навіть зупинити".

За словами депутата, примиренню шкодять також "помітні в Україні сучасні спроби брати під сумнів" основні факти.

"Часом складається враження, що метою цієї діяльності є розмивання відповідальності, а наслідком - радикалізація позицій із польської та української сторони, - підкреслив Залевський. - Слід також розуміти, що радикальна поведінка з польського боку, навіть якщо знаходить підтвердження у фактах — може сьогодні шкодити взаємному примиренню".

Депутат закликав обидві сторони до спокійної та розсудливої дискусії.

"Я вважаю, що не політичні жести, але зосередження уваги на вшануванні жертв злочину, реалізація українською стороною узятих на себе багато років тому, зобов'язань щодо означення місць смерті та поховання буде найкращим внеском у відзначення 70-ї річниці Волинського злочину", - заявив депутат.

Як відомо, на початку квітня 2013 року Залевський заявив, що Волинська трагедія - етнічна чистка, вчинена українськими націоналістами "шляхом геноциду".

Нагадаємо, 11 квітня з подачі Польської селянської партії у Сеймі був зареєстрований проект постанови, яким передбачається встановити 11 липня Днем пам'яті жертв геноциду, вчиненого ОУН і УПА в східних областях ІІ-ої Речі Посполитої (Польщі).

Проект документу передбачає визнання ОУН, УПА, дивізії СС "Галичина" і української поліції, яка перебувала на німецькій службі, злочинними організаціями.

МЗС України зазначило, що прийняття цього законопроекту суперечить рівню стосунків між двома державами і закликало не політизувати історичні питання.

Директор польско-української організації PAUCI Ян Пєкло заявив, що цей законопроект розрахований на "внутрішній політичний ринок" і що раніше аграрна партія вже кілька разів безуспішно подавала його на розгляд Сейму.

Волинська трагедія - обопільні етнічні чистки українського і польського населення, здійснені Українською Повстанською aрмією та польською Армією Крайовою за участю польських батальйонів шуцманшафту (нацистської поліції) та радянських партизанів у 1943 році під час Другої світової війни на Волині.

Є частиною масштабного польсько-українського міжетнічного конфлікту 1940-х років. Існують різні версії подій на Волині, внаслідок яких загинули десятки тисяч поляків та тисячі українців. В Польщі існує доволі потужний правий "кресовий рух", який використовує події 1940-х для зображення українців як різунів і паліїв.

Нещодавно в Любліні польські історики обговорювали Волинську трагедію без участі українців. Керівник Інституту національної пам'яті Польщі в односторонньому порядку покладає провину за українсько-польський міжетнічний конфлікт 1940-х на українців, називаючи трагедію "різаниною" і "геноцидом".

У червні 2011 року повідомлялося про плановане прийняття ВР і польським Сеймом спільної заяви щодо подій українсько-польського протистояння часів Другої світової. Заява досі не прийнята.

Дивіться також інші матеріали за темою "Волинська трагедія"

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.