Спецпроект

ЯНУКОВИЧ І КОМОРОВСЬКИЙ ВШАНУЮТЬ ЖЕРТВ ВОЛИНСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ - ЗМІ

Президент Польщі Броніслав Коморовський 14 липня вшанує жертв Волинської трагедії в Луцьку.

Про це повідомляє "Ґазета виборча" з посиланням на джерела польської державної агенції ПАП у президентській канцелярії.

З інформації ПАП випливає, що польські чиновники очікують - у заходах у Луцьку також візьме участь президент України Віктор Янукович. Це питання має обговорюватися на завтрашній зустрічі  Януковича і Коморовського у резиденції президента Польщі.

14 липня в Луцьку відбудуться заходи з нагоди 70-річчя Волинської трагедії. Католицьку службу має правити львівський архієпископ Римо-католицької церкви Мєчислав Мокшицький.

Церемонія в Луцьку ушанує поляків, убитих українцями під час Волинської трагедії. Також планується вшанувати українців, які рятували поляків. Не повідомляється, чи будуть ушановані українці, вбиті поляками, і поляки, які рятували українців.

З інформації ПАП випливає, що під час завтрашньої зустрічі Коморовський із Януковичем будуть говорити про встановлення в Україні монументу жертвам Волинської трагедії, наголосили польські журналісти.

Перед цим, 11 липня Коморовський має вшанувати "польські жертви злочину ОУН-УПА 1943-45 років", відкривши пам'ятник у районі Жолібож у Варшаві.

Джерела ПАП також повідомляють, що Коморовський високо оцінив спільну декларацію УГКЦ і Римо-католицької церкви, підписану до 70-річчя Волинської трагедії.

Нагадаємо, у Сеймі (нижній палаті польського парламенту) тривають узгодження тексту резолюції з приводу 70-річчя Волинської трагедії. Планується, що вона буде названа "етнічною чисткою з ознаками геноциду".

У червні 2013 року Сенат (верхня палата польського парламенту) підтримав резолюцію до 70-річчя Волинської трагедії, де події 1943 року визначаються як "етнічна чистка українськими націоналістами польського населення з ознаками геноциду".

Перед тим польські ЗМІ повідомили, що польський меморіал у Биківні відкрито без офіційних погоджень з українською владою, але за домовленістю на рівні президентів обох країн.

У вересні 2012 року президент Коморовський зазначив, що польській владі простіше домовитися з історичних питань з Януковичем, ніж із попередньою владою.

У червні 2011 року планувалося, що президенти Янукович і Коморовський спільно візьмуть участь у відкритті меморіальних комплексів у Волинській області (убитим полякам) та Люблінському воєводстві (убитим українцям). Цього досі не відбулося.

Волинська трагедія - обопільні етнічні чистки українського і польського населення, здійснені селянськими загонами самооборони з обох боків, Українською Повстанською aрмією та польською Армією Крайовою за участю польських батальйонів шуцманшафту та радянських партизанів у 1943 році під час Другої світової війни на Волині.

Є частиною масштабного польсько-українського міжетнічного конфлікту 1940-х років. Існують різні версії подій на Волині, внаслідок яких загинули десятки тисяч поляків та тисячі українців. В Польщі існує доволі потужний правий "кресовий рух", який використовує події 1940-х для зображення українців як різунів і паліїв.

Офіційно процес примирення розпочали у 2003 році президенти Кучма і Кваснєвський, у 2006-му його продовжили Ющенко і Качинський, відкривши у селі Павлокома пам'ятники замордованим українцям і полякам. Тоді ж українські політичні і громадські діячі попросили вибачення у поляків.

Раніше польські історики і політики (за винятком кресових організацій) згоджувалися, що під час Волинської трагедії постраждали і українці. Однак тепер керівник Інституту національної пам'яті Польщі в односторонньому порядку покладає провину за українсько-польський міжетнічний конфлікт 1940-х на українців, називаючи трагедію "різаниною" і "геноцидом".

Дивіться також інші матеріали за темою "Волинська трагедія"

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.