Спецпроект

АНОНС: Круглий стіл "Українське суспільство і пам’ять про Голокост"

До Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту у Києві 27 січня 2015 р. відбудеться восьмий щорічний Круглий стіл для викладачів, науковців та студентів "Українське суспільство і пам'ять про Голокост: наукові та освітні аспекти".

27 січня відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту на вшанування визволення нацистського табору смерті Аушвіц-Біркенау у цей день, у 1945 році. Цьогоріч людство відзначає 70 річницю цієї події.

Організаторами Круглого столу виступають Український центр вивчення історії Голокосту, Goethe-Institut в Україні у партнерстві з Посольством держави Ізраїль в Україні.

Мета круглого столу – заохочення дискусії щодо історичної пам’яті про Голокост та вироблення рекомендацій із викладання цієї теми в Україні.

Коло питань, що обговорюватимуться: проблеми та перспективи вивчення історії Голокосту в сучасній Україні, виклики та підходи до викладання історії Голокосту, історична пам'ять про Голокост, шляхи протистояння сучасному антисемітизму та ксенофобії тощо.

Учасники: До участі в обговоренні запрошені: науковці, викладачі та студенти, представники урядових і неурядових організацій та міжнародних інституцій, представники дипломатичних місій, ЗМІ.

Час проведення: 12.30, 27 січня 2015 р.

Адреса: Київ, вул. Волоська, 12/4, 4 поверх, актова зала Ґете-Інституту.

Одразу після круглого столу о 17.00 відбудеться презентація українського перекладу книжки норвезького журналіста і історика Бйорна Вестлі "Війна мого батька" про участь норвезьких добровольців у німецьких СС і в злочинах на теренах окупованої України. В рамках презентації заплановані зустріч і дискусія з автором.

Додаткова інформація:

Український центр вивчення історії Голокосту

(044) 285-90-30

uhcenter@holocaust.kiev.ua

Нагадуємо,  Аушвіц - один із найбільших концентраційних таборів нацистської Німеччини, який розташували на території Польщі (біля м. Освенцим) впродовж 1940-1945 рр. Аушвіц став для світу символом Голокосту, геноциду й терору.

Вчені вважають, що через концтабір Аушвіц пройшло щонайменше 1,3 млн осіб, з яких 1,1 млн були знищені.

Окрім євреїв та поляків, які представляють дві найбільш постраждалі групи, виокремлюють представників інших національностей, серед яких – і українців.

Дослідники припускають, що в’язнями концтабору Аушвіц було близько 110 тис. осіб-вихідців з України: військовополонені червоноармійці, члени Організації українських націоналістів, депортовані за спротив вивезенню на примусову працю або втікачі з цих робіт, зокрема - близько 95 тисяч закарпатських євреїв.

17-21 січня 1945 року близько 60 тисяч в’язнів, які могли рухатися, нацисти змусили пішки відійти (т.зв. "марш смерті") в тил Третього Рейху. 27 січня 1945 р. війська 60-ї армії 1-го Українського фронту звільнили понад 7 тис. залишених в’язнів концтабору Аушвіц.

Першими браму головного табору відкрили солдати 100-ї Львівської дивізії з батальйону майбутнього Героя України, полтавчанина Анатолія Шапіро.

На сусідній табір Біркенау наступали бійці 107-ї Кременецької дивізії під командуванням Героя Радянського Союзу, також полтавчанина Василя Петренка.

В боях за північний шлях до табору того ж дня загинув майбутній Герой Радянського Союзу, командувач 152-ї танкової бригади Анатолій Ковалевський з Чернігівщини.

Дивіться також:

"Голокост від куль"

Ян Карський Свідок. Підпільник. Праведник.

Як бандерівець Ілько Савчин євреїв рятував від німців

Мандик Хасман - єврей, солдат УПА. ВІДЕО

У найбільшому в світі єврейському центрі є згадки про УПА

Митрополита Шептицького нагородили за порятунок євреїв

В Тернополі хочуть пам'ятник євреям, які воювали за ЗУНР

Львівський погром 1941 року та роль ОУН у ньому

Два життя і одна Перемога Юхима Айзенберга

Україна - четверта за кількістю Праведників світу

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.