У “Бабиному Яру” створено науково-дослідні інститути

На базі Меморіального центру Голокосту “Бабин Яр” створено два науково-дослідні інститути: Інститут дослідження території та ландшафту пам’яті Бабиного Яру та Інститут історії Голокосту в Україні і Східній Європі. Це самостійні структурні підрозділи, що діятимуть у тісній координації з міжнародною науковою радою Центру.

 

Інститут дослідження території та ландшафту пам'яті Бабиного Яру здійснює і підтримує мультидисциплінарні дослідження з проблематики історії розвитку територій Бабиного Яру у політичному, економічному і культурному вимірах як множинного місця пам'яті. Очільник Інституту – доктор політичних, кандидат історичних наук Владислав Гриневич, дослідник історії Другої світової війни і політики пам'яті, автор і редактор багатьох наукових праць, у тому числі знакової монографії "Бабин Яр. Історія і пам'ять" (видавництво "Дух і літера", 2016).

В складі Інституту працюють вітчизняні і зарубіжні науковці, які спеціалізуються на проблематиці історії Другої світової війни, Голокосту, Бабиного Яру і політики пам'яті.

Наразі Інститут розпочав роботу над масштабним проєктом "Бабин яр: територія та ландшафт пам'яті. Ілюстрована енциклопедія" — найповнішим систематичним викладом історії Бабиного Яру як символу Голокосту та інших трагедій, що тут відбулися. Публікація запланована на вересень 2021 року, до 80-х роковин трагедії Бабиного Яру.

"Наші головні принципи — компетентність, наукова незалежність і водночас чутливість у висвітленні трагічної історії Бабиного Яру, а також повна відкритість до дискусій, – наголошує Владислав Гриневич. – Бабин Яр – один з найвиразніших символів Голокосту і насильства двох тоталітарних режимів – гітлерівського і сталінського. Голод, розстріли під час терору наприкінці 1930-х; вбиті в часи німецької окупації євреї, роми і сінті, душевнохворі, військовополонені, українські націоналісти, комуністи, пересічні кияни, — увесь цей жахливий насильницький досвід має бути ретельно описаний і осмислений. 

При цьому треба нарешті покласти край "конкуренції жертв", а також прояснити різницю між західно- і східноєвропейською моделями пам'яті, яка полягає у тому, що Захід ніколи не зазнавав репресій сталінського режиму і не був полем для комуністичних експериментів. Ми маємо також цінувати єдність у різноманітності. Сьогодні в Україні діють державні і недержавні ініціативи з вшанування пам'яті жертв Бабиного Яру, які мають  взаємодіяти, не поборюючи, а посилюючи одна одну".

Владислав Гриневич
Владислав Гриневич

Іще один структурний підрозділ Меморіалу – Інститут, який вивчатиме історію Голокосту і пам'яті про нього в Україні і Східній Європі шляхом провадження, підтримки, розвитку та популяризації академічних історичних та міждисциплінарних досліджень як на національному, так і на міжнародному рівнях.

Очолює Інститут Андрій Руккас, кандидат історичних наук, доцент, автор курсів з історії Голокосту та історії геноцидів, науковий керівник Центру досліджень геноцидів і масових репресій Історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Андрій Руккас розповідає, що тематика майбутніх досліджень Інституту буде розгалуженою та багатовекторною.

До наукової сфери діяльності Інституту, зокрема, належать такі важливі проблеми, як витоки нацистської ідеології та причини приходу нацистів до влади, нацистська окупація України та країн Східної Європи в роки Другої світової війни, регіональні "особливості" Голокосту в Східній Європі, геноцид ромів, репресивна політика окупаційних режимів нацистів та їхніх союзників щодо мирного населення та військовополонених, рух Опору на окупованих територіях, порятунок євреїв місцевим неєврейським населенням, стратегії виживання євреїв під час Голокосту та реакції місцевого населення на вбивства євреїв.

Андрій Руккас
Андрій Руккас

В рамках діяльності Інституту планується не тільки проведення власних наукових досліджень, але й створення цифрового архіву, реалізація усноісторичних проєктів, видання наукової літератури, організація різноманітних наукових та просвітницьких заходів, тематичних виставок. З представників обох Інститутів, із залученням знаних міжнародних фахівців сформований Комітет, який надаватиме гранти для ведення досліджень і підтримки талановитих молодих науковців на конкурсній основі.

"У межах роботи інститутів Фонд планує значну кількість проєктів вже цьогоріч. Концепція і вся подальша робота над експозицією буде базуватися виключно на основі напрацювань новостворених інститутів та Базового історичного наративу Фонду, написаного авторитетними українськими та міжнародними вченими. До речі, Владислав Гриневич був співавтором Наративу, а Андрій Руккас — його редактором.

Ми забезпечили безперервність і спадкоємність науково-дослідницької роботи, що є фундаментом Меморіального центру. Беззаперечними принципами роботи обох інститутів є дотримання політичної незаангажованості, академічної доброчесності, наукової об'єктивності та неупередженості. Ми сподіваємось на тісну і плідну співпрацю з науковими інституціями України та світу задля того, щоб спільними зусиллями реалізувати масштабні наукові цілі й задуми", — підкреслює  генеральний директор Фонду Максим Яковер.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.