Спецпроект

«Дівчинка з колосками» повернулась

29 вересня 2020 року до експозиції Національного музею Голодомору-геноциду повернули один із головних символів комплексу — скульптуру «Гірка пам’ять дитинства»

Ця скульптура — символ пам'яті про дітей, убитих голодом під час геноциду української нації у 1932–1933 роках, а також тих, хто вижив, але не мав дитинства. Дівчинка тримає в руках 5 колосків, що нагадують про злочинну постанову від 7 серпня 1932 року "Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності", названу в народі "Закон про п'ять колосків" .

 

Нагадаємо, у ніч із 21 на 22 серпня вандали намагалися зруйнувати скульптуру на території Національного музею Голодомору-геноциду. Втім, серйозних ушкоджень скульптурі не завдали.

"Це не перший акт наруги над символом пам'яті про жахливий злочин, вчинений комуністичним режимом проти української нації. Декілька років тому вандали облили фарбою скульптури янголів, ламали таблички з назвами сіл, занесених на  "чорні дошки", зривали світильники, нівечили п'єдестал скульптури "Гірка пам'ять дитинства".

Водночас "Дівчинка з колосками", або ж, як ми нещодавно дізналися від Національної поліції, "Оксанка", — чи не найголовніший символ музею, з яким знайомляться усі, хто потрапляють на територію музею" — Олеся Стасюк, генеральна директорка Музею Голодомору.

Спікерами події були Олеся Стасюк, генеральна директорка Національного музею Голодомору-геноциду, Олександр Ткаченко, міністр культури та інформаційної політики України, Антон Геращенко, заступник міністра внутрішніх справ України, Сергій Касянчук, директор представництва СКУ в Україні.

"Дівчинка з колосками стала символом не тільки в Україні, а й в багатьох країнах світу. На цей акт вандалізму відреагувало багато відомих людей та інституцій в Україні й поза її межами. Поки ми живі, мусимо пам'ятати. Це символ того, що сталося у 1932-1933 роках. Пам'ять не можна стерти", — Олександр Ткаченко, міністр культури та інформаційної політики України.

На акт вандалізму відреагував Президент України, закликавши поліцію провести необхідні слідчі дії, кваліфікувати правопорушення та доповісти про перебіг розслідування. Поліція попередньо кваліфікувала пошкодження "Дівчинки з колосками" біля Музею Голодомору як хуліганство.

"Ми продовжуємо пошук покидьків, які спаплюжили скульптуру дівчинки. Сподіваюся, що ми їх знайдемо. Ніхто не має права чинити такі дії проти символів української пам'яті. Наразі територія музею перебуває під постійним відеонаглядом, камери під'єднані до системи "Безпечне місто", пошуки руйнівників продовжуються", — Антон Геращенко, заступник Міністра внутрішніх справ України.

Одразу після наруги над пам'ятником висловилися Генеральне консульство України у Сан-Франциско, 22-й прем'єр-міністр Канади Стівен Гарпер, канадський політик Джеймс Безан, член Палати Громад Канади Іван Бейкер, Світовий Конгрес Українців, Комітет Голодомору в США, Президент Американсько-української ділової ради Морган Вільямс та інші.

Сергій Касянчук, директор представництва СКУ в Україні: "Це справді дуже боляче, подія вразила українців. Акт вандалізму над скульптурою — символічний. Десятками років намагалися знищити та стерти спогади про геноцид. Відновлення цього пам'ятника вказує на кроки відновлення нашої пам'яті. У всьому світі ми відчуваємо цю боротьбу".

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.