Посол України в Туреччині розповів про цікаві знахідки про Україну в Османському архіві

«Посольство УНР у Туреччині мало два автомобілі, на той час – небачена розкіш». В Османському архіві знайдено документи, пов’язані з діяльністю посольства УНР у Стамбулі та публічною дипломатією.

Про це в інтерв'ю Радіо Свобода розповів Надзвичайний та Повноважний Посол України в Туреччині Андрій Сибіга.

 

"Османська імперія на той час була своєрідним хабом дипломатичним, де перетиналося дуже багато геополітичних інтересів. І Україна там була присутня.

Ми бачили поточні документи, знайшли перші прояви публічної дипломатії, коли дружина українського посла Лотоцького в українській вишиванці на шпальтах центральних газет сфотографувалася. Це мало великий резонанс", - розповів Андрій Сибіга.

Він також розповів про знайдені в Османському архіві боргові зобов'язання працівників українського посольства в Стамбулі, підтвердження, що посольство УНР розміщувалося у престижному місці та функціонувало чотири роки.

"Посольство мало навіть два автомобілі, що на той час – небачена розкіш. Тобто держава вибудувала один із важливих атрибутів – дипломатичну службу", - пояснив посол.

Він висловив переконання, що попереду ще багато цікавих знахідок, пов'язаних з історією України.

"Про Крим я взагалі скажу, що там надзвичайно велика кількість документів, які також ще чекають на свого дослідника. Про Київ, я задавав у пошук, багато документів. Є листування, доповіді воєначальників про бої, у тому числі з козаками. Там все це є. Ще бачив листи Роксолани або Хюррем Султан", - розповів Сибіга.

За його словами, в наступному році планується реалізація досліджень трьох українських учених, що передбачає роботу в Османському архіві.


Нагадуємо, що у листопаді цього року українські дипломати знайшли в Османському архіві унікальні документи – оригінали текстів Брест-Литовського мирного договору (1918) та ратифікаційної грамоти гетьмана Павла Скоропадського. На початку грудня факсимільну автентичну копію Брест-Литовського договору було передано в Україну.

Протокол про співпрацю між державними архівними службами України та Туреччини підписано у лютому 2020 року. У документі йдеться про налагодження, посилення та розвиток взаємовигідного і конструктивного діалогу між архівними установами двох країн.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.