Рятувальник Руслан Кошовий загинув в перший день повномасштабного вторгнення на аеродромі в Гостомелі. В ніч перед цим йому не спалось, як згадує дружина. Коли він дізнався, що почалась повномасштабна війна - одразу поїхав в Гостомель до своїх підлеглих - він був начальником пожежної частини. Руслан Кошовий роззосередив рятувальників по аеродрому. Один з постів чергував біля "Мрії". Коли почався штурм, Руслан дав своїм підлеглим слово, що витягне їх усіх і що вони всі виживуть. Він його стримав - усі рятувальники з його частини вижили. Руслан Кошовий загинув, рятуючи своїх підлеглих та техніку.

Ця історія почалася дивно. На меседжер у ФБ мені написав незнайомий чоловік. Одразу по справі - він військовий і потрапив в мою квартиру через воєнну необхідність ( а я тільки десь в коментарях написала, що дуже зручний в мене балкон - все місто прострілювати можна). Він писав, що вражений бібліотекою української літератури, яку не очікував побачити в бахмутській квартирі. А він історик, тож, цікавиться.

Під час строкової військової служби одним із моїх найкращих армійських товаришів був башкир. Днями переглядав статистику втрат російських окупаційних військ в Україні. Це підштовхнуло до написання цього тексту – свого роду звернення до мого товариша та всього башкирського народу. Я – Міністр оборони України. Сьогодні моє завдання – створювати умови, щоби Сили оборони України ефективно знищували ворогів моєї країни. У тому числі і башкирів, якщо вони будуть у складі армії російських окупантів. Але в ситуації, що склалася, я бачу привід задуматися для справжніх лідерів башкирського народу – одного з найчисленніших у Росії.