1984: перша людина, яка стала супутником Землі. ВІДЕО
Людина у відкритому космосі - сама, не прив'язана до космічного корабля. 7 лютого 1984 року астронавт Брюс Маккендлесс відлетів від свого "шатла" на відстань 100 метрів.
Для пересування у космосі Маккендлесс використав пристрій з нудною назвою "пілотований маневровий модуль" - Manned Maneuvering Unit. Насправді ж це аналог описаного фантастами реактивного ранцю, політати з яким мріяли всі дітлахи, хто захоплювався відповідною літературою.
Та, власне, це і є ракетний ранець - вдягається поверх скафандру, має реактивний двигун (24 сопла, якими астронавт керує вручну, випускаючи струмені стисненого азоту).
27 років тому американець за допомогою цього модуля відлетів на 100 метрів від свого корабля - не прив'язаний жодною линвою, нічим. Кілька хвилин він був окремим супутником Землі - одним із сотні тисяч інших "техногенних об'єктів" на орбіті нашої планети, тільки живим.
Вважається, що Брюс Маккендлесс став першою людиною-супутником. Один, на висоті 150 км у безмежному космосі із величезною швидкістю - як він там не з'їхав з глузду?
За кілька місяців американці ще двічі використовували ракетний ранець - для ремонту і евакуації супутників. На цьому відео показаний один із цих моментів - здається, порятунок індонезійського супутника "Палапа", який не зміг вийти на задану орбіту. Астронавти акуратно спакували його у вантажний відсік "шатла" і відвезли додому.
При цьому відносно Землі і люди в ранцях, і їхній корабель, і супутник рухаються з першою космічною швидкістю - біля 8 км/с.
Після катастрофи "Челленджера" НАСА переглянуло стандарти безпеки і припинила застосування пілотованих модулів. Подібний пристрій двічі випробували радянські космонавти у 1990 році, але відео наразі немає.
Дивіться також інші матеріали за темою "Космонавтика"
