Спецпроект

1984: перша людина, яка стала супутником Землі. ВІДЕО

Людина у відкритому космосі - сама, не прив'язана до космічного корабля. 7 лютого 1984 року астронавт Брюс Маккендлесс відлетів від свого "шатла" на відстань 100 метрів.

Для пересування у космосі Маккендлесс використав пристрій з нудною назвою "пілотований маневровий модуль" - Manned Maneuvering Unit. Насправді ж це аналог описаного фантастами реактивного ранцю, політати з яким мріяли всі дітлахи, хто захоплювався відповідною літературою.

Та, власне, це і є ракетний ранець - вдягається поверх скафандру, має реактивний двигун (24 сопла, якими астронавт керує вручну, випускаючи струмені стисненого азоту).

27 років тому американець за допомогою цього модуля відлетів на 100 метрів від свого корабля - не прив'язаний жодною линвою, нічим. Кілька хвилин він був окремим супутником Землі - одним із сотні тисяч інших "техногенних об'єктів" на орбіті нашої планети, тільки живим.

Вважається, що Брюс Маккендлесс став першою людиною-супутником. Один, на висоті 150 км у безмежному космосі із величезною швидкістю - як він там не з'їхав з глузду?

За кілька місяців американці ще двічі використовували ракетний ранець - для ремонту і евакуації супутників. На цьому відео показаний один із цих моментів - здається, порятунок індонезійського супутника "Палапа", який не зміг вийти на задану орбіту. Астронавти акуратно спакували його у вантажний відсік "шатла" і відвезли додому.

При цьому відносно Землі і люди в ранцях, і їхній корабель, і супутник рухаються з першою космічною швидкістю - біля 8 км/с.

Після катастрофи "Челленджера" НАСА переглянуло стандарти безпеки і припинила застосування пілотованих модулів. Подібний пристрій двічі випробували радянські космонавти у 1990 році, але відео наразі немає.

Дивіться також інші матеріали за темою "Космонавтика"

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.