Топ-10 історичних подій 2019 року

Напередодні нового 2020 року редакція "Історичної правди" обрала 10 ключових пов'язаних з історією подій року, що минає

Акінак з Мамай-гори

Найгучнішу археологічну знахідку року було зроблено на могильнику Мамай-гора у Запорізькій області. Це акінак (скіфський короткий меч) із золотими обкладками, листами руків'я, перехрестя та ковпачком для вістря. На артефакт натрапили у похованні скіфського юнака-зброєносця, якого дивним чином не торкнулися ані мародери давнини, ані сучасні чорні археологи.

 

Архів УІНП

Декомунізаційний пакет законів 2015 року передбачає створення Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам'яті. Йому мають бути передані документи радянських репресивних органів, які нині зберігають українські силові структури. Реалізації цього рішення заважала відсутність в архіву УІНП окремого приміщення. Але у 2019  році Кабінет Міністрів України виділив для цього у Києві приміщення площею понад 11 тисяч кв. метрів. Архів буде базуватися у Києві на лівому березі на вул. Пухівській, 7, корпус № 5. Але попереду ще капітальний ремонт будівлі.

 

Комісія з реабілітації

Відповідно до прийнятого минулого року Закону "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" запрацювала Національна комісія з реабілітації. Першим реабілітованим цією комісію став 90-річний закарпатець Іван Мирон, який провів 25 у ГУЛАГу. 

 

Новий голова УІНП

Невдовзі після зміни влади в країні багаторічний голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович пішов у відставку. Був проведений конкурс, за результатами якого новим УІНП очолив кандидат філософських наук, керівник освітніх програм Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" Антон Дробович. В'ятрович та його прихильники сприйняли нового голову та його заяви доволі критично, хоча після першої прес-конференції симпатиків в умовно патріотичному таборі у Дробовича побільшало.

 

"Сила підпису"

У київській галереї "Лавра" відкрився квест-музей "Сила підпису". Проект розкриває тему важливості підпису та поєднує два формати. Перший - це експонати, пов'язані зі світовою та українською історією, від клинопису шумерів до Біловезької угоди 1991 року. Другий - інтерактивні загадки про підписи, які змінили світ.

 

"Справа Василя Стуса"

Головний редактор "Історичної правди" Вахтанг Кіпіані випустив збірку архівних документів з кримінальної справи Василя Стуса, показів свідків, листів поета з тюрми, спогадів його рідних та друзів. Політик Віктор Медведчук, який був адвокатом поета, подав на на упорядника та видавництво до суду. Він вимагає заборонити продаж книжки "Справа Василя Стуса" у будь-якій формі і на будь-якій території. Суд поки нічого не вирішив. Позов сприяв сплеску інтересу до видання. Наразі продано понад 9 тисяч примірників книги - для українського non-fiction це чимала цифра.

 

Спроба рекомунізації

На тлі зміни влади в Україні активізувалися сили, що прагнуть скасувати здобутки декомунізації. Це зокрема вилилося в низку спроб повернути старі назви топонімам. У червні 2019 року Окружний адміністративний суд міста Києва за позовом низки проросійських організацій скасував рішення про перейменування проспектів Московського та Ватутіна на Степана Бандери та Романа Шухевича відповідно. Проте апеляційний суд навпаки визнав перейменування законним. У Харкові мерія не полишає спроб перейменувати проспект Петра Григоренка на честь маршала Жукова. Комітет ВРУ з питань місцевого самоврядування підтримав ініціативу мешканців села Мармузовичі на Львівщині щодо повернення йому назви Андріївка. Цю назву селу було присвоєно радянською владою на честь вбитого у 1946 році комуністичного активіста Андрєєва.

 

Томос

Багаторічна боротьба за створення визнаної світом незалежної від Москви української церкви нарешті увінчалася успіхом. 5 січня Вселенський патріарх Варфоломій підписав Томос про автокефалію для Православної церкви України (ПЦУ). Наступного дня документ було урочисто передано Митрополиту Київському і всієї України Епіфанію. 

 

"Ціна правди"

Український Голодомор потрапив у велике європейське кіно. Польська режисерка Аґнєшка Голланд зняла фільм "Ціна правди". Головний герой стрічки - Гарет Джонс, журналіст з Уельсу, який прибув у Радянський Союз в 1933 році. Він на власні очі побачив жахи Голодомору та намагався розповісти про них світу. "Ціна правди" отримала престижну польську кінопремію "Золоті леви".

 

"Чорнобиль"

Американський канал HBO випустив міні-серіал "Чорнобиль", що набув величезної популярності у світі та сприяв зростанню інтересу до обставин катастрофи на ЧАЕС.

 

  

Голодомор в історичній пам’яті української молоді: на прикладі студентів ЗВО м. Дніпро

Голодомор в українську етнічну, національну історичну пам'ять активно почав входити вже з кінця 1980-х рр. Але цей процес, насамперед, торкався і дієво впливав на формування світоглядних настанов порівняно незначної кількості населення України. Передусім людей, які і так мали виразну національну орієнтацію. Значення Голодомору як символу, певного світоглядного «лакмусового папірця» посилюється в умовах фактичної російсько-української війни. Тому питання про ступінь поінформованості щодо даної історичної події, сприйняття (або не сприйняття) її як геноциду і спільної об’єднавчої вісі української історії, мають вагому значимість і актуальність.

Свята Маргарита Шотландська. Англійська Троянда з українським корінням

Вона народилася і жила у часи Середньовіччя. Завдяки їй русинська (українська) кров і сьогодні тече у венах представників аристократичних, монарших родів Великої Британії, поєднавши собою англосакську династію та рід київського князя Ярослава Мудрого.

Геноцид поза цифрами: фальсифікація інформації про Голодомор

Пильна увага українського суспільства прикута до неприємної ситуації навколо Національного музею Голодомору-геноциду. Теперішнє керівництво однієї з найважливіших інституцій національної пам’яті вдалося до фальсифікацій та дискредитації тематики Голодомору, що найбільш промовисто виявилося у виданій восени 2021 Музеєм книзі «Геноцид українців 1932-1933 за матеріалами досудових розслідувань". Текст книги ставить під сумнів ще й фаховість підписантів розміщених там експертиз та їхню здатність до наукового аналізу. Наразі наукова спільнота й громадськість продовжують бити на сполох, звертаючи увагу суспільства та влади на серйозну проблему.

Коротка історія шкільного харчування в Україні: від УРСР до сьогодення

Щороку у вересні батьки вкотре ведуть своїх дітей до школи: хтось, очікуючи на урочисту лінійку, у святковому одязі, а хтось – у буденних джинсах. Не секрет, що шкільна система освіти нині не відповідає потребам часу, і її всіляко намагаються реформувати. Тому в одних школах – віршики та квіточки, а в інших – жодних урочистостей. Як відомо, окрім отримання знань, участі в розвагах, набуття навиків соціалізації та стресостійкості, учні, щодня перебуваючи в освітньому просторі навчального закладу, також вживають їжу. Але мало хто знає історію становлення системи шкільного харчування в Україні, що та як смакувало українським школярам у минулому й смакує сьогодні.