Спецпроект

Анексовані скарби Криму

Якимось невідомим для світової спільноти чином Україну враз позбавили рідкісних лапідарних колекцій, античних руїн, музейних цінностей, найдавніших церков, храмових комплексів і палацових споруд, не кажучи вже про безцінну "Золоту комору".

Латентний скандал, який зараз мляво протікає навколо кримської колекції, виставленої в музеї Алларда Пірсона в Нідерландах, як не можна краще демонструє, що відбувається в Криму.

Музейні рідкості були вивезені з країни в лютому, коли Археологічний музей університету Амстердама (музей Алларда Пірсона) відкрив виставку "Крим. Золото і таємниці Чорного моря".

В урочистій церемонії брали участь керівники кримських історико-культурних заповідників, в тому числі Керченського, Бахчисарайського і Центрального музею Тавриди.

На відкритті оголосили, що кримські експонати будуть виставлятися до 20 вересня 2014 року. Однак відразу ж після анексії Криму музейники раптом почали кампанію з повернення рідкостей.

Зараз на сайті Керченського історико-культурного заповідника проводиться збір підписів під петицією за повернення експонатів до Криму, а не в Україну. При цьому, як і у випадку з анексією самого півострова, наголошують на міфічне "повернення додому".

"Хто може засумніватися в тому, що колекції, вивезені до Європи з кримських музеїв для організації виставок, є невід'ємною частиною їхніх зібрань? Хто може ділити світове культурне надбання за "національною" або "політичного" ознакою? Тільки той, хто ставить політичні амбіції вище честі і обов'язку", – йдеться в тексті петиції, підписати яку пропонують всім бажаючим.

Кількість підписантів поки не досягло і тисячі. Можливо, кримчан зараз більше цікавить хліб насущний, а не музейні рідкості, подивитися на які вони і до анексії не багато-то і ходили.

Але саме питання повернення кримської колекції заслуговує пильної уваги, хоч і під іншим, не вигідним для музейників кутом.

Чому таким болючим для керівників історико-культурних заповідників стала тема амстердамської виставки? Звичайно, мова йде про дві тисячі унікальних експонатів. Це культурна спадщина, за яку треба боротися.

Але ж все це зараз виставлено в музеї Алларда Пірсона на законних підставах. На відміну від величезної кількості рідкісних артефактів, які після анексії Криму, по суті, вкрали у України та її народу.

Якимось невідомим для світової спільноти чином Україну враз позбавили рідкісних лапідарних колекцій, античних руїн, музейних цінностей, найдавніших церков, храмових комплексів і палацових споруд, не кажучи вже про безцінну "Золоту комору".

 Церква Івана Предтечі в Керчі - найдавніший збережений християнський храм (VIII сторіччя) в Україні

Чому про це сором'язливо замовчують працівники історико-культурних заповідників? Зараз вони урочисто підписують договори про співпрацю з Ермітажем. Тим самим Ермітажем, в який колись відвезли все найцінніше скіфське золото, знайдене на території Керченського півострова.

Чому, радіючи "возз'єднанню", музейники не вимагають у керівництва Ермітажу "повернути додому" унікальні експонати? Але ж кримчани кілька десятиліть були позбавлені можливості побачити скарби, знайдені в курганах скіфських і грецьких царів.

Відповідь лежить на поверхні: справа не в інтересах кримчан чи кримських музейників, справа в чиємусь бажанні якомога швидше передати рідкісні експонати з кримських музеїв у відання "старшого брата", і, по можливості, перевести увагу громадськості на щось інше.

На цю роль прекрасно підходить амстердамська колекція, яка до вересня на законних підставах буде виставлятися в музеї Алларда Пірсона.

А тим часом ніхто не згадає про тисячі артефактів, які почнуть кочувати по виставках Російської Федерації, поки остаточно не загубляться в чиїхось сховищах.

Унікальні культурні та історичні цінності Криму анексовані разом з півостровом. На відміну від заводів, портів і банківських сховищ, збитки від їх відчуження підрахувати неможливо. Ці скарби безцінні. На жаль, це не секрет.

Автор: Леся Приморська, керчанка

Джерело: Крим.Реалії - Блоги

-----------------------

Дивіться також: ЮНЕСКО занепокоєна ситуацією з культурними скарбами Криму

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.

Дарія Ребет. Розшукати й викрасти у Відні

На тлі гучної історії з намагань спершу викрасти, а згодом і вбити у 1957 році в Мюнхені одного з провідних діячів ОУН Лева Ребета дещо в тіні дослідників залишилося питання про те, як чекісти здійснювали оперативну розробку його дружини. А інтерес до неї був не менший, а то навіть і більший через її неабияку харизму, освіченість, уміння відстоювати свою принципову позицію та викладати її в публічних дискусіях і на папері, авторитет і, зрештою, місце в ієрархії ОУН. Адже Дарія Ребет була єдиною жінкою-членом Проводу ОУН.