Замальовані обличчя на світлині

На світлині – учасники пластового табору, який розігнало КДБ влітку 1989 року. Це був перший літній табір відродженого Пласту. Називався він "імені Романа Шухевича". А його відзнакою був тризуб, який через кілька років стане державним гербом України. На щоглі майорів синьо-жовтий український національний прапор.

Ймовірно саме на цьому таборі вперше після 1940-х років публічно розгорнуто червоно-чорний прапор ОУН. А до таборовиків навідувався не лише депутат парламенту Канади чи очільник катакомбної УГКЦ, але і провідник відновленої нелегальної мережі бандерівців – політв'язень Зеновій Красівський.

Табір імені Шухевича розпочався 10-го липня, а 4-го серпня його розігнало КДБ. Учасниками табору (на ротаційній основі) було понад 100 осіб. Із Львівщини, Франківщини, Волині. Все відбувалось на одному із хуторів поблизу містечка Щирець, що на південний-захід від Львова. До місця подій, де я щоліта гостив у бабусі – кілька кілометрів через ліс. Поруч із місцем таборування – одне з місць постою Романа Шухевчиа у селі Велика Горожанка (тепер там є музей із відновленою криївкою).

"4 августа произведён осмотр лагеря (дома и трёх палаток), на момент которого в нём присутствовало 8 человек (один из них совершеннолетний)… Пластуны, в ходе проводимого мероприятия, вели себя вызывающе, допускали националистические, антирусские высказывания. В завязавшейся дискуссии с комсомольским активом они называли Союз ССР – "империей зла", провозглашая идеи бандеровцев, заявляли о своей приверженности ОУН, о намерениях бороться за свободную от русских Украину, её "соборность". Принятыми мерами лагерь был свёрнут". Так після погрому чекісти інформували своє керівництво.

Наступного ж дня, 5 серпня, у центрі Львова (де тепер стоїть памʼятник Шевченку) відбувся стихійний мітинг-протест, який зібрав – за даними чекістів – 400 осіб із 12 жовто синіми прапорами та 7 транспарантами. Майже всі гасла – на світлині. Учасниками протесту стали й двоє членів Пласту із Великобританії (двоє замальованих облич на світлині). Десятки років не лише імена пластунів із туманного Альбіону не розголошувалась, але не зазначалась навіть їхня участь.

Тепер вже можна написати. Це були були Івась та Наталка Кулики із Манчестеру. До Львова вони прибули за погодженням із головним пластовим проводом. Їздили, зокрема, на зустріч із тодішнім очільником відродженого Пласту в Україні Тарасом Карпином, однак не застали його вдома. "Ми лишили йому привіт із Англії і Пластову Лілійку (відзнаку. – Ю.Ю.)".

Кулики інформували світовий пластовий провід, який базувався у США, що "Пласт із України просить щоб Пласт на вільним світі підтримав їхні акції і офіційно визнав їх і з ними комунікував". Для зв'язку передано за кордон 4 контактні поштові адреси. Найбільше просилось надіслати посібник "Життя в Пласті".

Пластуни з Британії залишили Пласту в Україні 2 пластові співаники, 2 платівки "Пласт співає", відзнаки Пласту і 2-ві пластові сорочки. За тоді ще чинну залізну завісу вивезено листи до пластунів за кордоном, а також протест проти розігнаного КДБ табором. Британські пластуни відзначили у звіті для пластового проводу: "для інформації – увесь побут на Україні за нами слідили (стежили – Ю.Ю.)".

Кого ще вдалось ідентифікувати з цього фото? Крайнім зліва сидить Роман Гусак, далі – комендант табору Роман Чекальський (тризуб на кашкеті та однострій досі збережені). Крайня праворуч сидить пластунка Квітка. Крайнім зліва стоїть Степан Муха. Передостаннім – у блакитній футболці із пластовою відзнакою – стоїть активний учасник оборони табору Роман Тлустяк-"Кінь". Крайній праворуч – Іван Скорняк (довелось з ним особисто познайомитись, коли ще за московської окупації допомагав йому перебратись до Жовкви, оскільки Іван переходив на нелегальне становище та планував побудувати криївку; на початку 1990-х були "слухи", що поїхав воювати до колишньої Югославії).

Із Романом Чекальським – на зв'язку. Буду вдячний за будь-яку додаткову інформацію про інших пластунів на цій світлині, а також про долю всіх зображених.