Спецпроект

Волинська трагедія: Янукович і пастка для історичної пам'яті

Янукович може потрапити у пастку, вміло розставлену дружньою польською стороною. Наші високопосадовці неодноразово демонстрували неперебірливість у сфері історичної пам'яті, чим люблять користуватись не лише поляки.

Адміністрація президента України Януковича та секретаріат президента Польщі Коморовського активно готуються до події, яка за задумом мала б продемонструвати стратегічне партнерство країн та віддати данину історичній пам'яті.

На початок жовтня планується відкриття меморіалів жертвам українсько-польського збройного конфлікту 1943-44 років у Сагрині (Польща) та Острівках (Волинська область).

Волинська трагедія 1943-44 рр.: пошук між двома правдами

Такий хід для обох президентів є принциповим. З одного боку, Віктор Янукович хоче продемонструвати виборцям Заходу України свою прихильність та здатність хоч трохи бути "подібним на Ющенка".

Ексгумація 250 осіб з села Острівки, розстріляних у полі за кілька кілометрів від села. Фото: Павло Солодько

У свою чергу, його польський колега напередодні жовтневих виборів до Сейму прагне відібрати у Качинського голоси крайніх правих - так званих "кресов'яків", які обстоюють належність "кресів" (західних регіонів Литви, Білорусі й України, котрі були у складі міжвоєнної Польщі - ІП) до польських земель, часто зображаючи українців як різунів-гайдамаків.

Втім, є побоювання, що президент Янукович може потрапити у пастку, вміло розставлену дружньою польською стороною. Таку пастку, у яку неодноразово (а саме у Павлокомі та Гуті Пеняцькій) потрапляв Віктор Ющенко.

Будьмо відвертими, українські високопосадовці неодноразово демонстрували нам свою неперебірливість у сфері історичної пам'яті, чим люблять користуватись не лише поляки.

"Воїнам УПА" чи "повстанцям"? Як поляки реагують на написи на пам'ятниках

Ось і цього разу для нас готується "сюрприз". На відміну від української сторони, яка спокійно очікує на урочистості, у Польщі підійшли до цього більш прискіпливо. Адже громадськість цієї країни вже практично зазомбовано на "волинській різанині".

У багатьох наших сусідів не викликає жодних сумнівів той факт, що в 1943 році "зарізяки" із УПА прийшли у мирні польські села на Волині, спалили їх та вбили усіх мешканців.

Головний натхненник розкопок Леон Попек демонструє залишки мешканців Острівків. За словами археолога Олафа Попкєвіча (університет Миколая Коперніка в Торуні), значну частину кісток було розорано по колгоспному полю в радянські часи. Фото: Павло Солодько

При цьому ніхто не згадує про те, що жорстокі убивства та руйнування були з обох сторін, адже якраз тоді вибухнуло справжнє селянське повстання, яке спонтанно переросло у масштабний українсько-польський збройний конфлікт. Тому для польської сторони принциповим є виглядати більшою жертвою, аніж українська сторона.

Саме з цією метою проводиться маніпуляція цифр - кількість жертв в Острівках. Схоже, що польська сторона хоче, щоб ця кількість була значно вищою за число загиблих у Сагрині. За останній час у польських ЗМІ кількість зростала неймовірно: від 300 до 500, а згодом - понад 1 тисяча і аж до 1800.

Польські археологи знайшли в Острівках останки біля 250 жертв УПА

Після такого вільного поводження із цифрами польські археологи, які ведуть ексгумаційні роботи в Острівках, наразились на критику своїх колег із України.

Так, на спеціально скликаній прес-конференції львівські фахівці ствердили, що кількість віднайдених кісткових фрагментів людській тіл (черепів, костей) в Острівках викликає сумніви щодо озвучених у польських ЗМІ цифр. Зокрема, незначна кількість знайдених останків черепних коробок та довгих трубчатих кісток свідчить про штучне завищення кількості жертв у десятки разів.

Антрополог Ілона Теул (доктор медичних наук з Поморського медуніверситету в Щеціні) чистить щойно знайдене масове поховання на місці спаленої загоном УПА школи в сусідньому селі Воля-Островецька. Вже ідентифіковано 17 осіб. Фото: Павло Солодько

Викликає також сумнів методика, за якою польськими фахівцями обчислюється кількість жертв, адже фактично обрахунок ведеться, виходячи із кількості фрагментів тих чи інших кісток.

Аналогічний "подарунок" готується і в Сагрині. Нещодавно, польське державне телебачення TVP продемонструвало документальний фільм "Сагринь. Пам'ять, закарбована в камені".

Володимир В'ятрович: "Волинська трагедія - частина польсько-української війни"

Автори фільму озвучують офіційну позицію польської державної установи - Інституту національної пам'яті - з якої випливає, що насправді підрозділи Армії Крайової 19 березня 1944 року знищили не мирне село разом із його мешканцями, а опорну базу УПА. Якщо ж і були окремі акти насильства, то вони були одиничними, не носили масового характеру та розціненими як "людобойство" (геноцид) бути не можуть.

На пам'ятнику убитим полякам у Павлокомі є фраза "від рук українських націоналістів". На пам'ятнику убитим українцям у Павлокомі фрази про "польських націоналістів" немає

Кримінальну справу, порушену за фактом знищення Сагрині, було успішно закрито. Позицію ІПН у своїх  інтерв'ю підтвердили ветерани АК, учасники "штурму". Мовляв, у нас був суворий наказ знищувати лише "бандерівців", а мирне населення не чіпати.

Звідки тоді взялись понад 1200 жертв, викарбуваних на вже збудованому меморіалі, автори фільму не пояснюють.

Стрічка, безумовно, розрахована на польського глядача і призначена виправдати присутність президента Коморовського у Сагрині.

Чому українцям теж треба каятися за Волинь

Скандальність ситуації уже виходить на поверхню і не помічати її у Києві вже не можуть. Яким чином буде реагувати українська сторона зараз, і чи буде вона реагувати загалом - наразі не відомо.

А може, там розраховують, що буде як раніше. Прес-реліз для українських журналістів кардинально відрізнятиметься від прес-релізу для їхніх польських колег. Усі будуть задоволені. Зовні навіть буде подібно на "українсько-польське поєднання"...

"Історична Правда": найближчим часом читайте на ІП репортаж про розкопки в Острівках і Волі-Островецькій, де буде викладена позиція польських археологів.

Олексій Мустафін: Слабкість сили. Повчальні уроки Дейтона

Угода про припинення Боснійської війни 1992-1995 років увійшла до історії (та й не лише історії – адже її вважають чинною і досі) як Дейтонська. Адже була підписана президентами Боснії і Герцеговини Алією Ізетбеговичем, Хорватії Франьо Туджманом та Сербії Слободаном Мілошевичем на базі Райт-Паттерсон біля міста Дейтон в штаті Огайо.

Ярослав Кравченко : Реальний світ і фантазії лемківського мистця-самоука Епіфанія Дровняка

Свій перший пензлик Никифор Дровняк зробив зі щітки для гоління, коли працював прибиральником у перукарні. Малював найдешевшими акварельними фарбами - "гудзичками", змочуючи пензлик слиною, та крейдою на пакувальному папері чи на картоні, на списаних зошитах, на старих плакатах. У людних місцях, найчастіше при вході до Нових Лазєнек в Криніца-Здруй, викладав з торби пензлі та олівці, витягав пляшечку з водою та фарби і робив замальовки-ескізи. Поряд виставляв на продаж кілька вже завершених малюнків і "лист-прохання", де зазначав, що самостійно навчився малювати, просив у людей підтримки: "Бог Вам віддячить".

Олександр Шевцов: "Селян закопували в землю живими". Свідчення про мордування українців поляками на Львівщині 1939 року

"Осторонь дороги, у невеликому яру, лежали страшенно понівечені трупи. Це були українці, яких, за словами автора, жорстоко вбили польські підрозділи "Оборони". Жодна людина не здатна описати, з якою жорстокістю було знищено цих нещасних людей. За свідченнями місцевого цивільного населення, у лісі за цим яром мало бути ще близько 200 подібних жертв польської жорстокості. Цього видовища я ніколи не забуду. Ми обоє були раді, коли залишили позаду це місце звірячої жорстокості."

Андрій Іванець: Володимир Куткін: 100 років від народження художника, який свідчив про Голодомор і ГУЛАГ

Володимир Куткін належав до тієї нечисленної когорти митців у СРСР, які в умовах комуністичної цензури й політики "вимушеної амнезії" першими наважилися візуалізувати злочини комуністичного режиму – Голодомор 1932–1933 років та сталінські репресії. У фондах Національного музею Голодомору-геноциду зберігається унікальна колекція з понад ста його робіт, що стали вагомими мистецькими свідченнями про геноцид українського народу.