Суд утретє скасував рішення Львівської міськради про заборону символіки СРСР

Львівський окружний адмінсуд скасував рішення Львівської міськради про заборону радянської та комуністичної символіки.

Про це повідомляє Інтерфакс-Україна з посиланням на голову Львівської облорганізації Антифашистського комітету Олександра Калинюка.

"Сьогодні суд задовольнив протест прокуратури і скасував рішення Львівської міськради в частині заборони використання 9 травня символіки СРСР та комуністичної символіки, оскільки Львівська міськрада перевищила свої повноваження", - сказав він.

За словами Калинюка, у рішенні суду зазначено, що "положення зазначеного рішення Львівської міськради суперечать з одного боку пунктам закону про увічнення Другої світової війни, а з іншого - закону України про політичні партії, в якому зазначено, що органи влади не мають права втручатися в діяльність політичних партій, а отже і Компартії України, яка є легальною політичною партією зі своєю символікою".

Він також зазначив, що у Львівської міськради є 10 днів на апеляцію.

Як відомо, 25 квітня 2013 року Львівська міськрада ухвалила рішення про заборону використання в місті символіки СРСР, комуністичної та нацистської символіки 8-9 травня. 7 травня суд призупинив дію цього рішення.

Нагадаємо, 26 квітня 2012 року депутати Львівської міськради вдруге ухвалили рішення про заборону використання символіки СРСР, комуністичної та нацистської символіки на території міста. У травні 2012-го суд у Львові з подачі місцевої прокуратури відмінив цю заборону, повторно легалізувавши в місті серп, молот і свастику.

Уперше заборона символіки і її відміна відбулася у квітні 2011 року за такою ж схемою. Тоді інформаційна кампанія "за" і "проти" червоних прапорів призвела до масових сутичок між радикальними політичними силами 9 травня у Львові.

У червні 2011-го Конституційний суд визнав незаконним використання червоного прапора нарівні з державним прапором України.

Радянська і нацистська символіка заборонена з 2012 року в Молдові і Грузії. Ще раніше вони були заборонені в Литві та Польщі.

За проведеним у 2011 році опитуванням Центру соціальних досліджень "Софія", 65% українців негативно ставляться до заборони використання прапорів з радянською символікою.

Про інші заборони і дозволи на носіння прапорів читайте в темі "Символіка"

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.