Спецпроект

Біля Олексіївської фортеці з'явиться "бойовий" музей

Поруч з Олексіївської фортецею, що на Харківщині, планують побудувати музей.

За інформацією прес-служби обладміністрації, про це розповів голова Первомайської райдержадміністрації Віктор Намчук.

Він підкреслив, що найближчим часом планується вирішити всі юридичні питання, необхідні для того, щоб передати фортецю на баланс Первомайського району.

"Всі документи в Києві. Я думаю, найближчим часом ми отримаємо паспорт повністю на музей. І коли будуть оформлені всі документи, ми почнемо будівництво. Сам музей ми хочемо побудувати перед в'їздом до фортеці. Це буде музей історичний та бойових дій ", - сказав Намчук.

Олексіївська фортеця Української оборонної лінії споруджена в 1731 р., під час другого етапу будівництва лінії укріплень на тодішніх південних кордонах Російської імперії.

Перша назва - Берецька, в 1738 р. перейменована у фортецю Св. Олексія. Земляна, майже квадратна в плані, з чотирма бастіонами. Висота валів - більше 5 м. Площа фортечного двору складає більше 1,5 га. Пам'ятник добре зберігся, дає чітке уявлення про форму та розміри земляного укріплення першої третини XVIII ст.

«Скеля трьох чекістів». Як УПА боролась із НКВД на Буковині

23 вересня 1944 року повстанці в Путильському районі Чернівецької області із засідки ліквідували заступника начальника обласного НКҐБ та заступника начальника обласного НКВД, керівника обласної медичної служби НКВД, а також заступник начальника 2-го батальйону Внутрішніх Військ НКВД, який командував районним гарнізоном. Згодом через натиск повстанців районна радянська влада відступила із райцентру Путила у віддалене село Селятин, затрималася тут лише 5 днів, покинула район та через територію Румунії відступила до райцентру Сторожинець. Кілька місяців в районі панували повстанці.

Справа капітана. За що сидів легендарний «динамівець» Костянтин Щегоцький

У різноманітних рейтингах найкращих українських футболістів усіх часів неодмінно буде це ім’я — Костянтин Щегоцький. Улюбленець київських уболівальників 1930-х, капітан «Динамо», перший в Україні гравець-орденоносець — це все про нього.

«Не Арґус, ні Гелена, ні Марія Маґдалена»: вибираємо та їмо сир по-середньовічному

Середньовічна кухня – це не лише екстравагантні страви на кшталт павича, міног чи лебедя у соусі з власної крові. Якими б дивними не видавались нам інколи люди середньовіччя, їх меню не надто відрізнялось від нашого. Пропонуємо вам уривок, де історикиня й авторка книги «Від бобра до фазана: їжа західноєвропейського Середньовіччя» Стефанія Демчук розповідає про шлях на середньовічний стіл сиру, без якого і сьогодні ми не можемо уявити свою повсякденність

«Польська» ідентичність і російське самодержавство

У перші десятиліття ХІХ століття Санкт-Петербург негласно визнавав польський характер Правобережної України, як і всіх інших територій, анексованих у Речі Посполитої. Чиновники найвищого рангу навіть використовували відповідну термінологію на кшталт: "польські губернії" чи "польські землі", причому як в усному мовленні, так і в офіційному діловодстві. Після Листопадового повстання 1831 – 1832 років ситуація кардинально змінилася: російське самодержавство розпочало тотальний наступ на "польську" ідентичність. Комплекс заходів, до якого протягом наступних десятиліть вдалася російська влада, без перебільшення, можна назвати репресіями в економічній, релігійній і гуманітарній сферах. Йдеться про русифікацію польської культури, переслідування католицької церкви, політичний тиск, заборону освіти рідною мовою, декласацію та асиміляцію шляхти.