Науковцям передали відкопаний архів ОУН. ФОТО

Історикам Центру досліджень визвольного руху передали відкопаний бідон з архівом підпілля ОУН, який пролежав у землі понад 60 років.

Йдеться про 250 документів, більшість із яких — підпільні видання, в тому числі російськомовні листівки до червоноармійців, шахтарів Донбасу, росіян, громадян СРСР, повідомляє прес-служба ЦДВР.

Знайдений архів містить близько 250 документів 2-ої половини 1940-х років.

За словами керівника архіву ЦДВР Андрія Усача, особливий інтерес становлять списки пропагандивних видань українського підпілля із зазначенням, серед кого вони повинні були розповсюджуватись.

"Одні видання призначались для масового поширення, інші — серед окремих категорій населення, приміром, інтелігенції, - розповів Усач. - Деякі видання мають виховний характер, як то "Яким мусить бути український революціонер-націоналіст" або "Вказівки батькам у вихованні дітей".

"Воля народам! Воля людині!"

Також у новознайденому архіві виявлено конкретні вказівки стосовно проведення пропагандивної роботи, форми складання звітної документації, списки надісланих для розповсюдження пропагандивних видань із зазначенням їх кількості, фінансові документи, зразок листа до родин комсомольців із закликом не співпрацювати з радянським режимом тощо.

Серед масиву документів є повідомлення про смерть визначних діячів українського визвольного руху Дмитра Клячківського ("Клима Савура") та Якова Бусла ("Київського").

Архів знайшли наприкінці квітня на території приватного аграрного підприємства в селі Піщатинці Шумського району Тернопільської області. За словами істориків, він був поспіхом закопаний підпільниками під час відступу у 1951 році в бідоні, взятому у місцевих селян.

Фото: ЦДВР

Андрій Олійник, в родині якого зберігали відомості про цю подію, проводив пошуки архіву впродовж 10 років. Відтепер ці матеріали зберігатимуться у архіві Центру досліджень визвольного руху у Львові.

Андрій Уcач розповів, що більшість знайдених матеріалів перебувають у поганому стані, адже бідон був пошкоджений.

Зараз на документи чекає скурпульозна реставрація, після якої їх відсканують та викладуть для ознайомлення на Електронному архіві визвольного руху avr.org.ua, де вже у вільному доступі оприлюднено понад 14 000 копій документів.

Нагадаємо, що Електронний архів визвольного руху є спільним проектом ЦДВР, ЛНУ імені Франка та музею "Тюрма на Лонцького".

Раніше Е-архів викладав в інтернет колекції документів, дотичних до:

- "мельниківського" підпілля - так званої ОУН(м);

- щоденникових записів бійців УПА;

- Карпатської України;

- шифрування і кодування документів ОУН;

- Волинської трагедії;

- масових розстрілів в'язнів НКВД улітку 1941 року;

- польського підпілля у Львові 1942-44 років;

- дослідження ідеолога ОУН про фашизм (1946);

- останнього командира УПА Василя Кука.

Дивіться також інші матеріали за темами "Архіви" та "ОУН"

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.