Відомий польський історик розкритикував новий закон про ІПН

"Закон про ІПН відкриває ворота для людей, які бачать антипольські змови скрізь", – вважає Ґжеґож Мотика.

Про негативні наслідки від поправок до Закону про Інститут національної пам'яті попередив проф. Ґжеґож Мотика в ефірі польського радіо ТОК FM.

 Ґжеґож Мотика. Фото: РИА Новости Украина

Дослідник зазначає, що суперечливі положення застосовуються до складних та різноманітних фактів з польсько-української історії.

"Від початків свого існування Інститут національної пам'яті займається обвинуваченням українських націоналістів – винних у вбивстві поляків. Було розпочато кілька десятків розслідувань, у тому числі найвідоміші з них щодо злочинів на Волині". – розповідає проф. Ґжеґож Мотика

"Цей закон нічого не змінює, коли мова йде про обвинувачення безпосередніх злочинців. Але в ньому є щось нове – це притягування до відповідальності тих, хто заперечує злочини українських націоналістів",  сказав історик.

Хвіртка для переслідування вчених

Проф. Мотика відзначає, що нові зміни, які прийняті парламентом, можуть призвести до того, що слідчі будуть заводити справи на науковців, які займаються польсько-українськими відносинами.

"Тепер за особу, яка заперечує злочини українських націоналістів, може бути сприйнятий кожен, хто скаже, що вбивство міністра Броніслава Перацького 1934 року, було здійснене з патріотичних мотивів.

У такому випадку, в законі не передбачено ніяких виключень для науковців, тому на них також зможуть полювати", – сказав Мотика.

"Ворота широко відкриті для тих, хто всюди бачить антипольські змови,  підкреслив проф. Мотика,  поправка до Закону про ІПН – це спроба обмежити право говорити про всі погані речі, які поляки зробили у ХХ столітті".

"Кілька років тому відбувалася панахида за жертвами масового вбивства кількох сотень українських селян у селі Сагринь у Люблінському воєводстві. Вони були вбиті польським партизанським відділом.

Я був там як офіційний представник Інституту національної пам'яті. А згодом мене викликали до поліції, тому що хтось повідомив, що там відбувався "Шабаш українських націоналістів" і підкріпив фальшиві фотографії",  розповідає пан Мотика.

Професор Ґжеґож Мотика нагадав, що в Україні у 2015 році були прийняті закони, які, на думку критиків, "заморожують історичну дискусію". Вони включають в себе закон про визнання учасників організацій, що боролися за свободу України у 19171991 роках, у тому числі ОУН та УПА як "борців за свободу та незалежність України" (мова йде про Закон України "Про правовий статус та вшанування пам'яті учасників боротьби за незалежність України у ХХ столітті"ІП).

"Ми в Польщі прийняли аналогічне рішення, лише гірше, оскільки воно ширше",  резюмував історик з Польської академії наук.

Нагадуємо, що 6 лютого Президент Польщі підписав контраверсійний закон про IPN.

7 лютого, УІНП заявив про неможливість продовження роботи Українсько-польського форуму істориків у попередньому форматі через загрози для свободи слова у Польщі.

Як повідомлялося, 26 січня Сейм Польщі ухвалив запропонований рухом Kukiz'15 законопроект про заборону пропаганди так званої "бандерівської ідеології".

Українське МЗС заявило про свою глибоку стурбованість ухваленням цього законопроекту. Із різкою критикою законопроекту виступили ізраїльські дипломати й політики.

Вночі з 31 січня на 1 лютого Сенат Польщі ухвалив законопроект. Напередодні нічного голосування Державний департамент США оприлюднив заяву, в якій висловив побоювання, що зміни до закону про ІПН можуть підірвати свободу слова і свободу академічних дискусій.

Президент Чечні Рамзан Кадиров схвально прокоментував  зміни у польському законодавстві. Але вважає, що цих змін не досить.

5 лютого до дисксії навколо закону долучилися прем’єр-міністр країни Матеуш Моравецький, відставні дипломати, чинний голова МЗС. Також у Польщі соціологи дослідили, як поляки ставляться до новелізації скандального закону про польський Інститут нацпам'яті.

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.

Дарія Ребет. Розшукати й викрасти у Відні

На тлі гучної історії з намагань спершу викрасти, а згодом і вбити у 1957 році в Мюнхені одного з провідних діячів ОУН Лева Ребета дещо в тіні дослідників залишилося питання про те, як чекісти здійснювали оперативну розробку його дружини. А інтерес до неї був не менший, а то навіть і більший через її неабияку харизму, освіченість, уміння відстоювати свою принципову позицію та викладати її в публічних дискусіях і на папері, авторитет і, зрештою, місце в ієрархії ОУН. Адже Дарія Ребет була єдиною жінкою-членом Проводу ОУН.