Спецпроект

У Грушовичах лежать цивільні, а не повстанці — ІНП

Польський Інститут національної пам’яті (ІНП) представив результати розкопок на муніципальному кладовищі в Грушовичах поблизу Перемишля, що проводилися 24-26 травня.

За даними проведених археологічної та судово-медичної експертизи Управлінням з пошуку та ідентифікації (УПІ) польського ІНП, поховані на цвинтарі у Грушовичах на місці українського пам’ятника воїнам Української повстанської армії (УПА) є звичайними тодішніми мешканцями Грушович, а не воїнами УПА.

Про це на прес-конференції заявив віце-президент ІНП та в.о. директора УПІ проф. Кшиштоф Швагжик, пише газета Об'єднання українців у Польщі "Наше слово".

Також на ній були присутні заступниця директора УПІ, адвокат Анна Селаг, і керівник Відділу пошуку УПІ Томаш Борковський.

Під час розкопок віднайдено людські рештки в трунах і без трун, серед яких також знайдено польські монети з міжвоєнного періоду, ґудзик з німецького чоловічого одягу, який використовувався теж членами УПА. Серед решток був розколотий череп із діркою, що могло свідчити про вбивство цієї особи від кулі.

Загалом було відкрито 31 поховання, але дослідження проведено на 16-ти з них, тому що, як заявив віце-голова ІНП, на цвинтарі можна було б відкрити багато поховань, і немає потреби досліджувати решту (крім області пам’ятника)

Щодо знайдених в захованнях польських монет, то ІНП вважає, що вони там опинилися тому, що в ті роки звичаєм мешканців Грушовичів було вкладати померлим монети до кишень або в долоні. 

Що ж стосується черепа з отвором, то експерти ІНП Польщі вважають, що дірка на чолі є результатом смертельного удару, а не пострілу з вогнепальної зброї. Те, що довкола отвору відсутні тріщини та при людських рештках було знайдено водійські окуляри, дозволяє припускати, що особа померла трагічною смертю у результаті автокатастрофи, – каже професор Швагжик.

Він заявив, що українській стороні під час розкопок надали доступ до розкопок і запропонували взяти зразки людських решток на експертизу, та, за його словами, українська сторона відмовилася.

Член української делегації, співробітник Українського інституту національної пам'яті Павло Подобєд у коментарі "Історичній правді" пояснив, що українську сторону запрошували на розкопки лише в статусі спостерігачів.

"Відбір зразків проводиться за певною технологією, для якої потрібно мати обладнання. Оскільки заздалегідь нам повідомили про можливість лише спостерігати й фотографувати, до української делегації професійних судмедекспертів не включали. Пропозицію взяти зразки ми отримали щойно завершилася ексгумація. Але за таких умов брати їх було б непрофесійно", – розповів Павло Подобєд.

Професор Швагжик зазначив, що ІНП подало офіційне звернення українській стороні на дозвіл розкопок у десяти пунктах на території України, які включають у себе Волинську та Львівську області, зокрема Львів з періоду 1939 року та Гуту-Пеняцьку 1933 року.

У свою чергу Святослав Шеремета, Секретар державної комісії з питань увічнення пам’яті учасників АТО, жертв війни та політичних репресій, який очолив групу експертів з України, ствердив, що серед поховань є щонайменше 3 поховання воїнів УПА.

Нагадуємо, що 26 квітня 2017 року на цвинтарі у селі Грушовичі представники правих польських організацій зруйнували монумент воякам Української Повстанської Армії.  Польська сторона пояснила це як "демонтаж незаконного пам’ятника УПА", який простояв 23 роки. Руйнування постфактум легалізували заяви Міністерства культури та Інституту національної пам’яті Польщі.

Руйнування братської могили вояків УПА в Грушовичах є 15-м за чергою актом наруги над місцями пам’яті українського народу на території Республіки Польща, вчиненим від 2014 року. Цей монумент серед тих, які вимагає відновити українська сторона. Обов’язковою передумовою поновлення пошукових робіт польських науковців на території України, які заблоковані з весни минулого року, є відновленням місць пам’яті.

Аби довести відсутність поховань під зруйнованим пам’ятником у Грушовичах, Польський інститут національної пам’яті у травні цього року ініціював розкопки. Україна скерувала до Польщі групу з 5 спостерігачів. У результаті розкопок все ж виявлено поховання, а отже — пам’ятник не був символічним.

11 червня польська сторона передала Україні звіт про дослідження на грушовциькому цвинтарі.

Читайте також:

Під час розкопок у Грушовичах були виявлені останки, які можуть належати українським підпільникам. ВІДЕО

Хто похований в Грушовичах? Лікар зі Сорбонни та інші борці з тоталітаризмом

Шеремета: пам’ятник УПА у Грушовичах має бути відновлений

Перші знахідки на місці пам’ятника у Грушовичах. ФОТО

Рeзультати другого дня досліджeнь в Грушовичах. ФОТО

Рeзультати третього дня досліджeнь в Грушовичах. ФОТО

Польські націоналісти знищили пам'ятник воякам УПА та здійснили наругу над гербом України

105 нелегальних польських пам'ятників в Україні. Їх легалізацію зірвав інцидент в Грушовичах

Інститут нацпам'яті опублікував заяву з приводу руйнування українських могил у Польщі

Польща стверджує, що демонтаж пам'ятника в Грушовичах був законним

Польський інститут нацпам’яті не хоче говорити з УІНП про інцидент в Грушовичах

Порошенко і Дуда обговорили інцидент у Грушовичах

МЗС України обурене провокацією в Грушовичах

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.