Прихильники відбудови пам'ятника Столипіну не люблять Петлюру

Відтворення в Києві пам'ятника голові Ради міністрів Російської імперії Петру Столипіну - це "данина поваги нашим предкам". А Петлюра не вартий навіть підошви "великого реформатора".

Про це заявив історик, автор книги "Убивство Столипіна" (у співавторстві з Дмитром Табачником) Віктор Воронін, повідомляє "Інтерфакс".

За словами Вороніна, встановлення в Києві пам'ятника російському політику "повністю висловлювало настрої населення".

Київська журналістка і письменниця Мирослава Бердник наголосила на неприпустимості ігнорування українським суспільством "своєї історії, частиною якої є і особистість Столипіна".

"Це все наша історія, історія сучасної держави Україна, від якої ми активно відмазуємося, відштовхуємося, тому що воліємо жити в країні з невизначеним минулим, - підкреслила Бердник. - Неможливо в країні з невизначеним минулим будувати майбутнє".

Директор української філії Інституту країн СНД, історик Володимир Корнілов висловив думку про те, що заперечення ролі Столипіна в українській історії - "це продовження вимивання пам'яті киян".

"І коли ми дивимося, як тут у Києві з'являються вулиці, пам'ятні знаки людям, імена яких не говорять нічого навіть історикам, ... коли з'являються вулиці особистостям, які за масштабом своїм просто непорівняні з підошвою великого історичного діяча, яким, поза сумнівом, був П. Столипін - ось поруч вулиця Петлюри з'явилася, наприклад, - заявив Корнілов. - Порівняти у світовому масштабі, що означав Столипін для всієї Російської імперії, органічною частиною якої було й імперське місто Київ, і що сотворив Петлюра... який залишив за собою єврейські погроми".

Петлюра про погроми: "Антисемітизм - це свинство"

Ці заяви були проголошені під час круглого столу, організованого міжнародним фондом "Единый мир" під керівництвом голови правління фонду Едуарда Прутніка.

Як відомо, в жовтні цього року було повідомлено, що фонд "Единый мир" співпрацюватиме з Державною архівною службою "у справі збереження історичної спадщини" Столипіна.

Напередодні Прутнік разом із іншими нардепами-"регіоналами" заявили про намір відновити у Києві пам'ятник Столипіну, який стояв на Хрещатику з 1913 до 1917 року.

В січні цього року комісія Київради з питань культури і туризму не підтримала пропозицію міністерства культури РФ прийняти в дар пам'ятник Столипіну.

Увересні 2011 року прем'єр-міністр Микола Азаров назвав Столипіна "видатним реформатором". Тоді ж група громадян на чолі з російським режисером Нікітою Міхалковим встановила на будинку, де помер Столипін (вулиця Гончара, 33) пам'ятну дошку.

Встановити пам'ятник Столипіну також планує харківський мер Геннадій Кернес.

Пам'ятник Столипіну в Києві знаходився на Хрещатику навпроти міської думи (нинішній Майдан Незалежності). Його встановили в 1913 році, а після Лютневої революції 1917-го революційна маніфестація киян знесла пам'ятник під час іпровізованого "народного трибуналу".

Петро Столипін (1862-1911) - міністр внутрішніх справ і прем′єр-міністр Російської імперії (1906-1911). Народився у Дрездені (Німеччина), був гродненським і саратовським губернатором.

Проводив жорстку політику на укріплення самодержавства. Розпустив Думу, увів військово-польові суди, обмежував політичні свободи, проголошені царським маніфестом від 17 жовтня 1905 року.

Розпочав аграрну реформу, яка мала виховати в Росії міцного селянина-господарника, але не встиг довести її до кінця. Будучи російським націоналістом, вів боротьбу з національними автономіями. За кілька місяців до смерті заявив, що поки він живий, пам'ятника Шевченку в Києві не буде.

Убитий у Київському оперному театрі терористом-есером. Похований у Печерській Лаврі.

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.