Міфи про Велику вітчизняну спотворюють історію - французький учений

Міфи Великої Вітчизняної війни – це масштабне спотворення історії та небезпечна політична пастка для українців, яким забороняють відтворювати своє минуле й претендувати на визнання власних страждань.

Про це професор Університету Париж ІІ (Франція) Філіпп де Лара написав у "Тижні".

"Українців починають підозрювати у "фашизмі", щойно вони відхиляються від ортодоксальної великовітчизняновоєнної риторики, і змушують постійно сумніватися щодо існування комуністичних злочинів, пам’ять про які, безперечно, має бути частиною світової свідомості". – вважає де Лара.

За його словами, політтехнології, пов’язані з Великою Вітчизняною, подібно до Чорнобиля, – отрута, що шкодить і поза межами території держави, на якій з’явилася.

"Вони ширяться всією Європою, спотворюючи пам’ять і розуміння подій, що вплинули на формування цілого континенту. Це загальновідомий факт, який, однак, потребує постійної переоцінки, оскільки введення тієї отрути почалося дуже рано, у 1940-х, і простою контрпропагандою її не здолати", - наголошує філософ.

На думку професора, потрібен ретельний і постійний пошук правди через розкриття всіх фактів та осмислення їх у широкому контексті, а також сприяння відкритій історичній дискусії за участю освітніх закладів та ЗМІ.

"Ключова роль у становленні такої свободи досліджень і дебатів, підтримці наукової роботи, освіти та політики пам’яті належить державі", - підкреслив де Лара.

Читайте також:

Як із опозиції ліпили фашистів 10 років тому. ФОТО

Звідки беруться міфи від ПР про "фашистів"

"Антифашизм" - технологія для боротьби з опозицією

Новий підручник: зник розділ "Русифікація" і з'явилася "Велика вітчизняна"

Чи можлива єдина версія Другої світової для українців?

Інші матеріали за темою "Велика вітчизняна війна"

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.