Спецпроект

Як Західна Україна допомагала під час Голодорму. Архів ОНЛАЙН

В Електронному архіві avr.org.ua опублікувано раніше недоступні документи Українського громадського комітету рятунку України, який допомагав під час Голодомору-геноциду 1932-1933 років.

Галичани об’єднувалися для допомоги голодуючим селянам з "великої України":

Документи вивішено з ініціативи Центру досліджень визвольного руху.

З архівом "Комітету рятунку" працював у Торонто (Канада) історик, член вченої ради Центру досліджень визвольного руху Геннадій Іванущенко, який досліджує архівні збірки української діаспори у Канаді та США.

"До Канади в дослідний інститут "Україніка" фотокопії документів свого часу передав історик Євген Місило з Польщі. Команда Е-архіву опрацювала матеріали та виклала у відкритому доступі в Інтернеті", — розповів координатор Е-архіву Данило Саламін.

Громадський комітет рятунку України був створений наприкінці липня 1933 року у Львові і спершу мав назву "Громадський комітет допомоги страждальній Україні".

Документи засвідчують немалі збірки грошей практично у всіх галицьких містах і селах для допомоги голодуючим селянам з "великої України" під час Голодомору-геноциду 1932-1933 років. Долучалися до цієї благородної акції такі ж комітети у Берліні, Брюсселі, Софії, Бухаресті, Празі та США.

"Привертають увагу списки пожертв простих людей та немалі суми грошей, - зазначив історик Іванущенко. - Біда одних згуртовувала інших. [Документи] показують широкий розмах солідарності галицьких українців зі своїми братами на Сході".

Серед документів є відозва Комітету до українського народу, прийнята 25 липня 1933 року та підписана керівниками 35 українських товариств:

"До культурного світу! Вимирає з голоду на очах Європи великий, багатомільйонний український нарід.

Вимирають доведені до краю насильницьким визиском завойовника — червоної Москви — Радянська Україна та інші південні області Радянського Союзу — як Кубань і Донщина, заселені переважно українцями...

Вимирають цілі села. Трупи голодних валяються по вулицях міст і на дорогах сіл. Прокидається людоїдство. А більшовицька влада, замість помочі, без жалю стягає останнє збіжжя з краю і вивозить до Московщини та нечуваним терором задушує всякий протест".

Ознайомитися з колекцією можна на сайті Е-архіву.

Нагадаємо, що відкритий у березні 2013 року Електронний архів визвольного руху avr.org.ua є спільним проектом ЦДВР, ЛНУ імені Франка та музею "Тюрма на Лонцького".

Раніше Е-архів викладав в інтернет колекції документів, дотичних до:

- щоденникових записів бійців УПА;

- Карпатської України;

- шифрування і кодування документів ОУН(б);

- Волинської трагедії;

- унікального архіву ОУН(м);

- масових розстрілів в'язнів НКВД улітку 1941 року;

- польського підпілля у Львові 1942-44 років;

- дослідження ідеолога ОУН про фашизм (1946);

- останнього командира УПА Василя Кука.

Наразі в Е-архіві доступні копії 11922 документів.

Дивіться також інші матеріали за темами "Архіви" та "Інтернет"

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.