Спецпроект

Польща стверджує, що демонтаж пам'ятника в Грушовичах був законним

У Міністерстві культури та національної спадщини Польщі заявили, що пам'ятник на могилі повстанців УПА на цвинтарі в с. Грушовичах був встановлений із порушенням чинного польського законодавства

Про це пише "Польське радіо".

"Демонтаж незаконно встановленого у 1994 році пам’ятника УПА на муніципальному кладовищі у Грушовичах неподалік Перемишля є законним", – повідомили в Міністерстві культури та національної спадщини Польщі.

У відомстві відзначили, що "пам’ятник зведений із порушенням чинного у Польщі законодавства, без отримання відповідних дозволів від місцевої влади".

"Демонтаж незаконно встановленого пам’ятника відбувся відповідно до чинного законодавства. Рішення війта (гміни Стубно – ред.) прийнято згідно із законом від 8 березня 1990 року про самоврядування гмін. Таким чином, ця акція була проведена у відповідності до закону, хоча для деяких представників української сторони цей факт, можливо, важко прийняти, особливо напередодні відзначення річниці операції „Вісла"", – написало у повідомленні Міністерство культури Польщі.

У відомстві додали, що "проти пам’ятника у тій формі виступала Рада охорони пам’яті боротьби та мучеництва, з якою також встановлення пам’ятника не консультувалося".

"Українській стороні – Державній міжвідомчій комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій при Кабінеті міністрів України – неодноразово були направлені листи про заходи з метою врегулювання правового статусу згаданого пам’ятника, що був одним із багатьох подібних незаконно встановлених на терені Польщі пам’ятників прославляння членів УПА, які мають символічне значення і не пов’язані з місцем поховання", – наголошено у повідомленні.

"Листи із подібним змістом направляло від минулого року також українській стороні Бюро увічнення боротьби та мучеництва Інституту національної пам’яті Польщі. Однак також ці дії не дали очікуваного результату", – додали у повідомленні.

Міністерство культури зазначило, що демонтаж пам’ятника  був здійснений відповідно до прийнятих війтом гміни Стубно Янушем Слабіцьким кроків, спрямованих на демонтаж пам’ятника, через його "неврегульований правовий статус та обґрунтовані протиріччя, які викликало як послання, так і елементи оздоблення пам’ятника".

Відомство також відзначило: "Польська сторона вважає, що кожен убитий або полеглий в результаті воєн та політичних репресій на території Польщі (як і України) має право на гідне увічнення та спочинок. Міністерство відкрите до діалогу з українською стороною у питаннях увічнення та організації гідного поховання населення української національності, могили якого розташовані на терені Польщі, за умови, що вирішення спірних питань відбудеться у дусі порозуміння та діалогу, відповідно до чинного у Польщі законодавства та згідно із положеннями Угоди між урядами Польщі та України про охорону місць пам’яті і спочинку жертв війни та політичних репресій, підписаної у Варшаві 21 березня 1994 року".

Водночас Міністерство культури Польщі наполягло, що з польської сторони "не буде дозволу на функціонування у громадському просторі встановлених з порушенням чинного на терені Польщі законодавства пам’ятників „слави Української повстанської армії", метою яких є прославляння збройного формування, відповідального за злочини, вчинені проти тисяч, здебільшого беззахисних, польських громадян".

Нагадаємо, 26 квітня на цвинтарі в с. Грушовичах під Перемишлем, де поховані повстанці УПА, польські націоналісти за згоди місцевої влади демонтували пам'ятник і Державний герб України на ньому. Міністерство закордонних справ України висловило своє обурення акцією, яку воно назвало провокацією.

Український інститут національної пам'яті оприлюднив дані про 105 польських меморіалів в Україні, встановлення яких не відповідає чинному законодавству держави. Відомство ініціюватиме призупинення надання дозволів на пошуки та впорядкування польських місць пам'яті в Україні.

Читайте також:

Польські націоналісти знищили пам'ятник воякам УПА та здійснили наругу над гербом України

МЗС України обурене провокацією в Грушовицях

Інститут нацпам'яті опублікував заяву з приводу руйнування українських могил у Польщі

Сплюндрований пам'ятник у Верхраті відчистили

Польські активісти: Відозва з Верхрати

НЕВІДОМІ ПІДІРВАЛИ МЕМОРІАЛ У ГУТІ ПЕНЯЦЬКІЙ. ФОТО, ВІДЕО

Вандалізм у Гуті Пеняцькій. Реакція в Україні та Польщі

Вандали пошкодили Меморіал жертвам комунізму у Биківні. ФОТО

Інцидент у Биківні. Реакція органів влади та дипломатів

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.