Новелізація закону про IPN матиме фатальний вплив на польсько-українські стосунки. ЗАЯВА

«Історична правда» публікує заяву польських учасників Групи польсько-українського діалогу.

Заява з’явилась вчора, на Facebook-сторінці однієї із підписанток Йоанни Конєчної-Саламатін. Далі публікуємо її переклад у повному розмірі.

 

Новелізація закону про Інститут Національної Пам'яті в теперішній формі матиме фатальний вплив на польсько-українські стосунки. Це може допровадити до ескалації ворожості та поглиблення політичного конфлікту між нашими народами.

Ризикуємо втратити доробок добросусідських відносин останньої чверті століття і симпатію до Польщі в українському суспільстві. Закон може вплинути на зменшення корисної і важливої для нашої країни присутності працівників та студентів з України, викликає також побоювання щодо дотримання непозбувних громадянських прав національних та етнічних меншостей, в тому числі спільноти польських українців.

Врешті, загроза втрати солідарності наших країн і народів перед агресивною політикою Росії може поставити під питанням безпеку Польщі.

Особливе занепокоєння викликають такі формулювання закону:

1. Пеналізація висловлювань і дій, які "зменшували б відповідальність реальних винуватців злочину" проти польського народу, може довести до цілковитої блокади історичного діалогу з Києвом щодо волинського злочину, а також започаткувати юридичне переслідування з боку польської держави стосовно представників українських еліт: політиків, істориків, науковців і журналістів — без котрих неможлива жодна співпраця між нашими країнами.

Мало того, загроза переслідування стосуватиметься також польських чи закордонних дослідників, котрі при порушенні теми конфлікту у 1939–1947 років звертають увагу не тільки на злочини ОУН- УПА стосовно поляків, але і на злочини польських формувань супроти українців.

2. Ставлення на тому самому щаблі дій українських націоналістичних організацій з діями СРСР і Третього Райху (ст. 1, п. 1a) — неадекватне.

Радянські та німецькі злочини мали як в міжнародному юридичному сенсі, так і в масштабах злочинів, різний юридичний і міжнародний статус, оскільки були організовані державами, що становили інституційну реалізацію тоталітаризмів — нацизму та комунізму.

Серйозні сумніви викликає також підкреслення колаборації лише українських націоналістичних організацій та окреслення їх у польському законодавстві не за суттю злочину, а за національністю.

Складається враження, немовби польська держава інакше ставиться до українських злочинів, ніж до дій (у деяких випадках теж таких, які мають риси геноциду, етнічних чисток і т.д.) подібних формувань, організованих іншими народами Центральної Європи, а також до колаборації частини поляків.

3. Використання в частині, що стосується злочинів українських націоналістів у 1925–1950 роках (ст. 2a), формулювання "Східна Малопольща" є антиісторичним, а в міжнародних відносинах може розумітися як визнання території, що належить Україні, частиною польської держави.

Введення цього формулювання до польського законодавства суперечить основним принципам польської східної політики. В політичному розумінні в Україні це прочитується як вияв антиукраїнської риторики з боку Польщі.

Вважаємо, що дружні, засновані на взаємній повазі стосунки з українським народом сьогодні для Польщі та її громадян мають цілком ключове значення.

Тому закликаємо до якнайшвидшого виправлення конфліктогенних формулювань закону про Інститут національної пам'яті, які ставлять ці стосунки під загрозу.

Підписали:

Адам Бальцер (Adam Balcer)

Боґуміла Бердиховська (Bogumiła Berdychowska)

Анджей Бжезецький (Andrzej Brzeziecki)

Павел Коваль (Paweł Kowal)

Йоанна Конєчна-Саламатін (Joanna Konieczna-Sałamatin)

Катажина Пелчинська-Наленч (Katarzyna Pełczyńska-Nałęcz)

Павел Пурський (Paweł Purski)

Кшиштоф Становський (Krzysztof Stanowski)

Томаш Стриєк (Tomasz Stryjek)

Петро Тима (Piotr Tyma)

Нагадуємо, що 6 лютого Президент Польщі підписав контраверсійний закон про IPN.

7 лютого, УІНП заявив про неможливість продовження роботи Українсько-польського форуму істориків у попередньому форматі через загрози для свободи слова у Польщі.

Як повідомлялося, 26 січня Сейм Польщі ухвалив запропонований рухом Kukiz'15 законопроект про заборону пропаганди так званої "бандерівської ідеології".

Українське МЗС заявило про свою глибоку стурбованість ухваленням цього законопроекту. Із різкою критикою законопроекту виступили ізраїльські дипломати й політики.

Вночі з 31 січня на 1 лютого Сенат Польщі ухвалив законопроект. Напередодні нічного голосування Державний департамент США оприлюднив заяву, в якій висловив побоювання, що зміни до закону про ІНП можуть підірвати свободу слова і свободу академічних дискусій.

Президент Чечні Рамзан Кадиров схвально прокоментував  зміни у польському законодавстві. Але вважає, що цих змін не досить.

5 лютого до дисксії навколо закону долучилися прем’єр-міністр країни Матеуш Моравецький, відставні дипломати, чинний голова МЗС. Також у Польщі соціологи дослідили, як поляки ставляться до новелізації скандального закону про польський Інститут нацпам'яті.

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.