Відомий польський історик розкритикував новий закон про ІПН

"Закон про ІПН відкриває ворота для людей, які бачать антипольські змови скрізь", – вважає Ґжеґож Мотика.

Про негативні наслідки від поправок до Закону про Інститут національної пам'яті попередив проф. Ґжеґож Мотика в ефірі польського радіо ТОК FM.

 Ґжеґож Мотика. Фото: РИА Новости Украина

Дослідник зазначає, що суперечливі положення застосовуються до складних та різноманітних фактів з польсько-української історії.

"Від початків свого існування Інститут національної пам'яті займається обвинуваченням українських націоналістів – винних у вбивстві поляків. Було розпочато кілька десятків розслідувань, у тому числі найвідоміші з них щодо злочинів на Волині". – розповідає проф. Ґжеґож Мотика

"Цей закон нічого не змінює, коли мова йде про обвинувачення безпосередніх злочинців. Але в ньому є щось нове – це притягування до відповідальності тих, хто заперечує злочини українських націоналістів", – сказав історик.

Хвіртка для переслідування вчених

Проф. Мотика відзначає, що нові зміни, які прийняті парламентом, можуть призвести до того, що слідчі будуть заводити справи на науковців, які займаються польсько-українськими відносинами.

"Тепер за особу, яка заперечує злочини українських націоналістів, може бути сприйнятий кожен, хто скаже, що вбивство міністра Броніслава Перацького 1934 року, було здійснене з патріотичних мотивів.

У такому випадку, в законі не передбачено ніяких виключень для науковців, тому на них також зможуть полювати", – сказав Мотика.

"Ворота широко відкриті для тих, хто всюди бачить антипольські змови, – підкреслив проф. Мотика, – поправка до Закону про ІПН – це спроба обмежити право говорити про всі погані речі, які поляки зробили у ХХ столітті".

"Кілька років тому відбувалася панахида за жертвами масового вбивства кількох сотень українських селян у селі Сагринь у Люблінському воєводстві. Вони були вбиті польським партизанським відділом.

Я був там як офіційний представник Інституту національної пам'яті. А згодом мене викликали до поліції, тому що хтось повідомив, що там відбувався "Шабаш українських націоналістів" і підкріпив фальшиві фотографії", – розповідає пан Мотика.

Професор Ґжеґож Мотика нагадав, що в Україні у 2015 році були прийняті закони, які, на думку критиків, "заморожують історичну дискусію". Вони включають в себе закон про визнання учасників організацій, що боролися за свободу України у 1917–1991 роках, у тому числі ОУН та УПА як "борців за свободу та незалежність України" (мова йде про Закон України "Про правовий статус та вшанування пам'яті учасників боротьби за незалежність України у ХХ столітті" – ІП).

"Ми в Польщі прийняли аналогічне рішення, лише гірше, оскільки воно ширше", – резюмував історик з Польської академії наук.

Нагадуємо, що 6 лютого Президент Польщі підписав контраверсійний закон про IPN.

7 лютого, УІНП заявив про неможливість продовження роботи Українсько-польського форуму істориків у попередньому форматі через загрози для свободи слова у Польщі.

Як повідомлялося, 26 січня Сейм Польщі ухвалив запропонований рухом Kukiz'15 законопроект про заборону пропаганди так званої "бандерівської ідеології".

Українське МЗС заявило про свою глибоку стурбованість ухваленням цього законопроекту. Із різкою критикою законопроекту виступили ізраїльські дипломати й політики.

Вночі з 31 січня на 1 лютого Сенат Польщі ухвалив законопроект. Напередодні нічного голосування Державний департамент США оприлюднив заяву, в якій висловив побоювання, що зміни до закону про ІПН можуть підірвати свободу слова і свободу академічних дискусій.

Президент Чечні Рамзан Кадиров схвально прокоментував  зміни у польському законодавстві. Але вважає, що цих змін не досить.

5 лютого до дисксії навколо закону долучилися прем’єр-міністр країни Матеуш Моравецький, відставні дипломати, чинний голова МЗС. Також у Польщі соціологи дослідили, як поляки ставляться до новелізації скандального закону про польський Інститут нацпам'яті.

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.