Голова ІНП Польщі: До заяв української влади ставимося стримано

В Україні від декларацій вищих органів влади до реальних рішень та дій відповідних установ проходить дуже довгий шлях, – заявив голова Інституту національної пам’яті Ярослав Шарек, підкресливши, що він обережно ставиться до слів української сторони щодо необхідності пошуку та ексгумації жертв часів Другої світової війни.

Про це повідомляє Monitor Info.

Ярослав Шарек
Ярослав Шарек
Фото: РАР

У декларації, підписаній у Києві в понеділок, президенти Польщі та України Анджей Дуда і Володимир Зеленський наголосили на необхідності забезпечити можливість пошуку та ексгумації жертв конфліктів та політичних репресій ХХ століття. Закликали також до закінчення окупації Криму та агресії на Донбасі.

"Поява у декларації президентів Польщі та України, підписаній у Києві, рядків, у яких зазначається, що "повинна бути забезпечена можливість пошуку та ексгумації жертв" є важливим актом, і добре, що ці слова були сказані. Це сталося завдяки президенту Анджею Дуді, за що ми дуже вдячні.

Наш попередній досвід з українською стороною показує те, що ми дивимось на ці слова з певною стриманістю, оскільки в Україні є довгий шлях від декларацій вищих органів влади до реальних рішень та дій відповідних установ", – сказав Ярослав Шарек в інтерв'ю Польському пресовому агентству (РАР).

Голова Інституту національної пам'яті нагадав, що в листопаді минулого року, після першої декларації президента України про скасування мораторію на пошук польських жертв, фахівці Інституту національної пам'яті могли розпочати пошуки лише у Збоїщах у Львові, де спочивають загиблі солдати Війська Польського з 1939 року, які захищали Львів від наступу Вермахту.

"Після того, як їх знайшли, не було згоди на подальші роботи і їх довелося поховати знову", – підкреслив Шарек.

Голова Інституту національної пам'яті також зазначив, що українська влада, незважаючи на минулорічну декларацію президента Зеленського, досі не відповіла на багато запитів ІНП щодо подальшого розшуку чи ексгумації польських жертв.

Ярослав Шарек також пояснив, що пошук та ексгумація – це процес, який вимагає погодження з місцевою владою в Україні, і для неї навіть президентські декларації не є обов'язковими для виконання, а іноді вона просто ігнорує їх.

"Тому ми зможемо говорити про зміну ситуації лише тоді, коли ми реально почнемо виконувати роботу та успішно її закінчимо. До цього часу це було неможливо", – сказав голова ІНП Польщі.

"Ми не отримали жодної згоди, і в той же час українська сторона не подала жодного запиту на проведення ексгумації. Тож ми весь час чекаємо", – наголосив Ярослав Шарек.

У декларації, підписаній у Києві, президенти Польщі та України визнали "важливу потребу вшанування пам'яті невинних жертв конфліктів та політичних репресій ХХ століття". "Ми наголошуємо на необхідності забезпечити можливість розшуку та ексгумації цих жертв, щоб віддати належне їхній пам'яті та їхнім ще живим родичам і нащадкам, у дусі поваги до історичної правди", – йдеться в опублікованому документі.

Президенти також засудили "акти вандалізму проти польських культурних пам'яток та меморіалів в Україні, а також проти українських культурних пам'ятників та меморіалів у Польщі". Очільники держав також звернулися до "компетентних органів щодо належного догляду за ними".


Додамо, що днями Зеленський заявив, що наразі питання історичної пам'яті між Україною та Польщею зняте, а суперечок між країнами бути не повинно.

Нагадуємо, що 11-13 жовтня із офіційним триденним візитом в Україні перебував президент Польщі Анджей Дуда. Перед візитом було анонсовано, що однією із тем для обговорення буде питання національної пам'яті.

11 жовтня, коли пан Дуда прибув в Україну, у мережі зв'явились фото того, що польська сторона "відновила" меморіальну таблицю на братській могилі вояків УПА на горі Монастир, яка була сплюндрована ще у 2015 році.

Здавалося б хороший дипломатичний жест польської сторони. Та не все так просто – таблицю насправді не відновили, а підмінили.

Водночас, на спільному брифінгу президентів України та Польщі 12 жовтня піднялось питання, зокрема й щодо таблиці на горі Монастир, яка напередодні була нібито "відновлена".

Володимир Зеленський у своєму виступі подякував польському колезі за відновлення цієї таблиці, водночас висловив сподівання, що в скорому часі буде також відновлена таблиця із іменами та прізвищами українців, що поховані на горі Монастир.

Читайте також: Зубний біль польсько-українських стосунків

Додатково нагадуємо, що 9 жовтня 2016 року невідомі повністю знищили пам'ятник на братській могилі 13-х вояків УПА, що розташований на кладовищі с. Верхрата Любачівського повіту Підкарпатського воєводства.

Того ж дня польська ультраправа організація Oboz Wielkiej Polski (OWS, "Табір великої Польщі"), відома своєю співпрацею із терористичними угрупуваннями ДНР і ЛНР, взяла на себе відповідальність за вчинений акт вандалізму.

Хрест на могилі-кургані очистили лише 2017 року працівники меморіально-пошукового підприємства "Доля" при Львівській обласній раді.

26 квітня 2017 року на цвинтарі у селі Грушовичі біля Перемишля представники правих польських організацій зруйнували монумент воякам Української повстанської армії. Руйнування братської могили вояків УПА в Грушовичах було 15-м актом наруги над місцями пам'яті українського народу на території Республіки Польща, вчиненим від 2014 року.


Читайте також: Зеленський і Дуда. Про що домовились президенти в політиці історичної пам'яті

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.