Стус та Івасюк - це не Бандера і Шухевич. У кого ще можна відібрати Героя?

Суд визнав законними укази президента про присвоєння звань Героїв України Василю Стусу і Володимиру Івасюку. Хоча раніше за аналогічним позовом забрав звання Героя у Бандери та Шухевича. "Історична Правда" наводить список інших "негромадян", у яких можна забрати звання.

Відповідне рішення ухвалив Вищий адміністративний суд України, повідомляють "Коментарі" із посиланням на УНІАН.

За словами донецького адвоката Володимира Оленцевича, він отримав із Вищого адмінсуду постанови, якими залишені без змін рішення Донецького апеляційного адміністративного суду, якими раніше було відмовлено в задоволенні позовів Оленцевича щодо указів про присвоєння поетові Василеві Стусу (1938-1985 рр.) та композитору Володимиру Івасюку (1949-1979 рр.) звання "Герой України".

"Протягом більш ніж двох років це провадження залишалося без руху. І тільки 9 листопада 2011 Вищий адмінсуд остаточно залишив мій позов по Стусу без задоволення", - сказав Оленцевич.

1971: мюзикл із піснями Івасюка про любов дончанина і гуцулки (ВІДЕО)

Він розповів, що аналогічною виявилася й доля його позову щодо указу про присвоєння звання Героя України Івасюку.

Коментуючи постанови суду, Оленцевич заявив, що вони викликають у нього "певне здивування".

"Абсолютно аналогічні мої позови по Степану Бандері та Роману Шухевичу були задоволені", - нагадав адвокат, уточнивши, що позови по Бандері, Шухевичу, Стусу і Івасюку розглядали різні склади суддів.

"Виходить, що Вищий адмінсуд прийняв цілком протилежні рішення з абсолютно аналогічних речей", - заявив Оленцевич.

Самогубство чи вбивство? Як загинув Василь Стус

Нагадаємо, звання Героїв України у Романа Шухевича і Степана Бандери були відібрані під приводом того, що вони не були громадянами України.

Спеціально для натхнення адвоката Оленцевича наводимо список інших людей, які не встигли побути громадянами сучасної Української держави, але отримали звання Героя.

 Хай спробує "абсолютно аналогічно" засудити і їх:

1. Михайло Василишин - воїн-кулеметник Другої Світової війни, загинув 1945 року.

2. Августин Волошин - політичний, культурний і релігійний діяч Закарпаття, греко-католицький священик, 1938 року - прем'єр-міністр автономного уряду Карпатської України, у 1939 році - президент цієї держави. Помер у 1945-му у Бутирській тюрмі (Москва).

3. Олексій Берест - радянський офіцер, учасник Другої Світової війни. Під час штурму рейхстагу, спільно з М.А.Єгоровим і М.В.Кантарія за підтримки автоматників роти І.А.Сьянова виконав бойове завдання з встановлення прапора Перемоги над рейхстагом. Загинув у 1970 році, рятуючи дитину від смерті під колесами поїзда.

4. Микола Ващук - ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС, загинув у 1986 році.

5. Василь Ігнатенко - ліквідатор аварії на ЧАЕС, загинув у 1986 році.

6. Олександр Лелечко - ліквідатор аварії на ЧАЕС, загинув у 1986 році.

7. Микола Тітенко - ліквідатор аварії на ЧАЕС, загинув у 1986 році.

8. Володимир Тішура - ліквідатор аварії на ЧАЕС, загинув у 1986 році.

9. Олексій Гірник - пенсіонер, колишній політв'язень, здійснив політичну акцію самоспалення біля могили Тараса Шевченка біля Канева у 1978 році.

10. Кузьма Дерев'янко - радянський воєначальник, генерал-лейтенант. 1945 року підписав від Радянського Союзу Акт про капітуляцію Японії. Помер у 1954-му.

11. Василь Івчук - директор Дударківської школи в 1932-1938 роках, який рятував учнів від голодної смерті в 1932-33 роках. Розстріляний НКВД 1938 року.

12. Григорій Китастий - український музикант, колишній диригент і керівник Української капели бандуристів імені Тараса Шевченка у США. Помер 1984 року. 

Про те, хто є Героєм України і за що дають це звання, читайте на "Історичній Правді".

За ліквідацію Коновальця – трикімнатна квартира і 1000 рублів на меблі

В архівних фондах розвідки знайдено матеріали, які проливають світло на деякі подробиці широкомасштабної операції з ліквідації голови Проводу ОУН Євгена Коновальця, яку 23 травня 1938 року здійснив Павло Судоплатов за прямою вказівкою Йосипа Сталіна. Нові свідчення злочину більшовицького режиму проти українського визвольного руху ґрунтуються на письмових доповідях одного з головних фігурантів справи Василя Хомяка – особливо цінного агента ГПУ/НКВД УСРР, який діяв під псевдонімами "Лебедь" та "82" і якому вдалося впровадити убивцю у близьке оточення лідера українських націоналістів під виглядом свого родича.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.