Спецпроект

Правляча партія Польщі відмовилася від слова "геноцид" у резолюції Сейму

Комісія Сейму (нижня палата парламенту Польщі) в середу розглянула шість проектів резолюції щодо 70-річчя Волинської трагедії. Тільки в одному проекті - від правлячої партії - немає слова "геноцид".

Про це повідомляє tvn24.

Терміну "геноцид" не вжито у проекті резолюції, підготовленому депутатами урядової партії "Громадянська Платформа". В усіх інших проектах - в тому числі і в союзника ГП по урядовій коаліції, Польської селянської партії - цей термін присутній.

Комісія вирішила працювати над остаточним виробленням резолюції далі, взявши до уваги всі проекти.

"Нам не ухилитися від факту, що резолюція Сейму - це фактор політичний, навіть якщо стосується історії, - пояснив депутат від ГП Роберт Тишкєвіч, який відрадив свою партію вживати термін "геноцид". - І так його сприйматимуть наші українські партнери".

За словами Тишкєвіча, у проекті резолюції від Громадянської Платформи ідеться про "злочин", оскільки використання терміну "геноцид" буде сприйняте українською стороною як украй суперечливе.

Депутат додав, що позиція ГП щодо тексту резолюції пов'язана в тому числі із запланованим на листопад самітом Східного Партнерства [iніціатива ЄС щодо співпраці зі Східною Європою - ІП] у Вільнюсі, де "вирішуватиметься європейський вибір України".

Присутні на засіданні експерти Інституту національної пам'яті Польщі заявили, що їхнім завданням є переконати депутатів у тому, щоб проекти резолюції "чітко вказували на виконавців волинського злочину, якими були націоналісти з ОУН-УПА".

Голова ІНП Лукаш Камінський підкреслив, що на означення подій на Волині слід уникати означення "трагедія", тому що це є м'якішим замінником слова "геноцид". Однак досі немає жодного судового рішення, яке би визнавало події на Волині геноцидом, зазначають польські журналісти.

Інститут національної пам'яті Польщі оцінює жертви Волинської трагедії з польського боку приблизно у 100 тисяч людей. Не повідомляється, чи ІНП оцінює кількість жертв з українського боку.

Як відомо, два дні тому Сенат (верхня палата парламенту Польщі) підтримав проект резолюції, в якому Волинська трагедія визначається як "злочин, що мав характер етнічної чистки, яка відповідає ознакам геноциду"

У квітні 2013 року в Сеймі Польщі було зареєстровано проект резолюції про визнання ОУН, УПА й дивізію "Галичи"злочинними організаціями, які вчинили геноцид щодо польського населення Східних Кресів у 1939-1947 рр".

Пізніше Львівська облрада прийняла звернення щодо українсько-польських відносин в 30-40-х роках ХХ століття та 70-річчя Волинських подій, в якому засудила проект резолюції польського сейму.

У березні 2013 року своє звернення оприлюднила Українська греко-католицька церква, яка засудила масові убивства на Волині і закликала до примирення польського та українського народів. У квітні з закликами до взаємного прощення виступили римо-католики Волині.

Перед тим голова Римо-католицької церкви в Україні Мечислав Мокшицький повідомив, що виробити спільної позиції з УГКЦ не вдалося через те, що "запропонована греко-католиками формула "пробачаємо і просимо пробачення" є нонсенсом", а вибачатися треба тільки українцям.

На початку квітня 2013 року у Києві створено громадський комітет "Примирення між народами". Відомі релігійні та громадські діячі звернулися до українського та польського суспільства зі словами співчуття щодо взаємного протистояння часів Другої світової війни і важливості добросусідських відносин сьогодні.

У березні 2013 року голова ВР Володимир Рибак закликав голів Сенату та Сейму Польщі підтримати ініціативу щодо встановлення Дня пам’яті та примирення українців і поляків.

У червні 2011 року повідомлялося про плановане прийняття ВР і польським Сеймом спільної заяви щодо подій українсько-польського протистояння часів Другої світової. Заява досі не прийнята.

Волинська трагедія - обопільні етнічні чистки українського і польського населення, здійснені Українською Повстанською aрмією та польською Армією Крайовою за участю польських батальйонів шуцманшафту та радянських партизанів у 1943 році під час Другої світової війни на Волині.

Є частиною масштабного польсько-українського міжетнічного конфлікту 1940-х років. Існують різні версії подій на Волині, внаслідок яких загинули десятки тисяч поляків та тисячі українців. В Польщі існує доволі потужний правий "кресовий рух", який використовує події 1940-х для зображення українців як різунів і паліїв.

Керівник Інституту національної пам'яті Польщі в односторонньому порядку покладає провину за українсько-польський міжетнічний конфлікт 1940-х на українців, називаючи трагедію "різаниною" і "геноцидом".

Офіційно процес примирення розпочали у 2003 році президенти Кучма і Кваснєвський, у 2006-му його продовжили Ющенко і Качинський, відкривши у селі Павлокома пам'ятники замордованим українцям і полякам.

У червні 2011 року планувалося, що президенти Янукович і Коморовський спільно візьмуть участь у відкритті меморіальних комплексів у Волинській області (убитим полякам) та Люблінському воєводстві (убитим українцям). Цього досі не відбулося.

Дивіться також інші матеріали за темою "Волинська трагедія"

Останні форпости “русского міра” на Одещині

Останнім часом Україна завдяки наполегливій праці істориків, публіцистів, журналістів і блогерів розбірливіше дивиться на власну минувшину. Тепер без особливих зусиль середньостатистичний школяр “на пальцях” може пояснити, що Чорне море не копали древні “укри”, українську мову не вигадували в “австро-угорському генштабі”, Ленін не те, щоби не “зробив Україну”, а й узагалі тут ніколи не бував. І, найголовніше, як виявилося, не сучасні українські можновладці “переписують історію”. Її переписали радянські історики-фантасти, а нині їхню справу продовжують російські неоімперські пропагандисти.

Харківські адреси Миколи Міхновського

Де мешкав і працював Микола Міхновський у Харкові? Це важливе питання для належного вшанування пам’яті основоположника української незалежності (самостійності) досі належним чином не досліджене. В Харкові, зокрема, дотепер немає йому пам’ятника.

Молоде життя Євгена Побігущого-Рена

Незважаючи на польську займанщину, українське життя в Коломиї, зглядно у молоді, дуже активне і рухливе. Діють у місті два українські покоління – батьки молодих людей, і вони самі – нове покоління українських патріотів. Оці "молоді" страждають від програної боротьби батьків, їхнього сидіння і квиління про те, що треба змиритися з фактичним станом. Натомість молоді час від часу все голосніше ставлять своїм завданням визволення рідної землі від окупантів і загарбників, особливо ті, що вже воювали за Україну

«Західні Креси»: українська спадщина східних земель III Речі Посполитої

На значній частині східних земель III Речі Посполитої протягом століть розвивалися українська культура і мова. Нині польське суспільство часто не бачить або недооцінює українського виміру культурної спадщини цих земель.