Спецпроект

В Росії знищують музей табору, де вмер Стус. ФОТО

У Пермі (РФ) розпочато демонтаж конструкцій меморіалу історії політичних репресій - єдиного в Росії музею ГУЛАГу під відкритим небом.

Про це повідомляє Комсомольская правда з посиланням на виконавчого директора музею Татьяну Курсіну.

За її словами, робітники знищують бензопилкою автентичні дерев'яні конструкції і металеві ворота табірної зони.

"Я була в шоці від цього мракобісся, - заявила Курсіна. - На території музею опечатані приміщення, де знаходиться майно автономної некомерційної організації [яка створила експозицію, хоча загалом музейний комплекс належить державній структурі - ІП]".

Вона наголосила, що невідомо, хто віддав наказ фізично знищувати музей.

Також ніхто не порадився з фахівцями - чи можна розпилювати цінні конструкції, які волонтери та співробітники музею довгий час по крихтах збирали по всій окрузі, щоб повною мірою відтворити обстановку гулагівського табору.

"Якщо так далі піде, то на території "Пермі-36" ми побачимо красиві квітнички, а від унікальної пам'ятки не залишиться зовсім нічого", - наголосила Курсіна.

 Розпиляні ворота шлюзу, через який у табір автозаки ввозили ув'язнених. Фото: прес-служба музею "Перм-36"

Нагадаємо, нещодавно губернатор Пермського краю Віктор Басарґін провів робочу зустріч із активістами пермської філії історико-правозахисної організації "Меморіал", під час якої урочисто пообіцяв, що музей "Пермь-36" буде збережений і продовжить свою діяльність у повному обсязі.

Як відомо, у червні 2014 року міністерство культури РФ визнало недоцільним реалізацію федеральної програми "Про увічнення пам'яті жертв політичних репресій".

У червні 2013 року повідомлялося, що автори концепції єдиного підручника з історії для російських шкіл уникають говорити про політичні репресії в СРСР.

Згідно з соціологічним опитуванням 2012 року, росіяни поступово забувають про сталінські репресії.

"Перм-36" - неофіційна назва радянської виправно-трудової колонії суворого режиму №36 для засуджених за "особливо небезпечні державні злочини" в селищі Кучино Чусовського району Пермської області РФ.

З 1972 року в колонії утримувалися засуджені за звинуваченням в "антирадянській агітації і пропаганді" - серед них Василь Стус, Левко Лук'яненко, Валерій Марченко, Василь Овсієнко, Юрій Литвин, Олекса Тихий, Володимир Буковський, Натан Щаранський, Баліс Ґаяускас та інші політв'язні, значну частину яких складали українці.

У 1985 році в карцері колонії за нез'ясованих обставин помер Василь Стус. Табірні наглядачі знищили рукопис із 300 неопублікованих віршів поета.

Крім Стуса, внаслідок перебування в колонії №36 у тюремних лікарнях померли ще троє політв'язнів-членів Української Гельсінської групи - Олекса Тихий (1984), Юрій Литвин (1984), Валерій Марченко (1984).

Колонія була закрита в 1988 році. У 1996-му на її території було створено Меморіальний музей історії політичних репресій "Перм-36" - єдиний у Росії музей ГУЛАГу під відкритим небом.

У 2004 році Фонд світових пам'ятників уніс "Перм-36" до переліку 100 особливо охоронюваних пам'яток світової культури. Розпочато процедуру зі внесення музею до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

В червні 2014 року музей опинився під загрозою закриття, в тому числі і через звинувачення в "бандерівщині, лібералізмі та шпигунстві". Бюджетна підтримка "Пермі-36" припинилася ще з травня, у зв'язку з чим у музеї відключено електрику і не проводяться екскурсії.

Читайте також: "Як загинув Василь Стус"

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.

Перед відходом у вічність. До 60-ї річниці смерті Андрія Мельника

Остання зустріч з полковником відбулася у неділю 1 листопада 1964 року. Маковецький увійшов до кімнати, де лежав Андрій Мельник, а біля нього сиділа дружина Софія. У сусідній кімнаті перебували лікар і медсестра готові надати хворому допомогу на кожен його поклик. Стан хворого гіршав з кожною хвилиною.

Пожежа. Уривок із книжки Максима Беспалова "У пошуках Єви"

Випадково натрапивши на могилу Єви та Марії Ориняк у пенсильванських лісах, Максим Беспалов прийшов до головного пошуку свого життя — історії власної родини. Автор пише про еміграцію, епідемію та війну. Про те, як понад 100 років тому карпатські бойки ставали шахтарями в далекій Централії та помирали там від силікозу. Як під час Першої світової мобілізовані до австрійської армії галичани мали зв’язок з Америкою, проте не мали його з родичами по інший бік Карпат.