Спецпроект

В Росії знищують музей табору, де вмер Стус. ФОТО

У Пермі (РФ) розпочато демонтаж конструкцій меморіалу історії політичних репресій - єдиного в Росії музею ГУЛАГу під відкритим небом.

Про це повідомляє Комсомольская правда з посиланням на виконавчого директора музею Татьяну Курсіну.

За її словами, робітники знищують бензопилкою автентичні дерев'яні конструкції і металеві ворота табірної зони.

"Я була в шоці від цього мракобісся, - заявила Курсіна. - На території музею опечатані приміщення, де знаходиться майно автономної некомерційної організації [яка створила експозицію, хоча загалом музейний комплекс належить державній структурі - ІП]".

Вона наголосила, що невідомо, хто віддав наказ фізично знищувати музей.

Також ніхто не порадився з фахівцями - чи можна розпилювати цінні конструкції, які волонтери та співробітники музею довгий час по крихтах збирали по всій окрузі, щоб повною мірою відтворити обстановку гулагівського табору.

"Якщо так далі піде, то на території "Пермі-36" ми побачимо красиві квітнички, а від унікальної пам'ятки не залишиться зовсім нічого", - наголосила Курсіна.

 Розпиляні ворота шлюзу, через який у табір автозаки ввозили ув'язнених. Фото: прес-служба музею "Перм-36"

Нагадаємо, нещодавно губернатор Пермського краю Віктор Басарґін провів робочу зустріч із активістами пермської філії історико-правозахисної організації "Меморіал", під час якої урочисто пообіцяв, що музей "Пермь-36" буде збережений і продовжить свою діяльність у повному обсязі.

Як відомо, у червні 2014 року міністерство культури РФ визнало недоцільним реалізацію федеральної програми "Про увічнення пам'яті жертв політичних репресій".

У червні 2013 року повідомлялося, що автори концепції єдиного підручника з історії для російських шкіл уникають говорити про політичні репресії в СРСР.

Згідно з соціологічним опитуванням 2012 року, росіяни поступово забувають про сталінські репресії.

"Перм-36" - неофіційна назва радянської виправно-трудової колонії суворого режиму №36 для засуджених за "особливо небезпечні державні злочини" в селищі Кучино Чусовського району Пермської області РФ.

З 1972 року в колонії утримувалися засуджені за звинуваченням в "антирадянській агітації і пропаганді" - серед них Василь Стус, Левко Лук'яненко, Валерій Марченко, Василь Овсієнко, Юрій Литвин, Олекса Тихий, Володимир Буковський, Натан Щаранський, Баліс Ґаяускас та інші політв'язні, значну частину яких складали українці.

У 1985 році в карцері колонії за нез'ясованих обставин помер Василь Стус. Табірні наглядачі знищили рукопис із 300 неопублікованих віршів поета.

Крім Стуса, внаслідок перебування в колонії №36 у тюремних лікарнях померли ще троє політв'язнів-членів Української Гельсінської групи - Олекса Тихий (1984), Юрій Литвин (1984), Валерій Марченко (1984).

Колонія була закрита в 1988 році. У 1996-му на її території було створено Меморіальний музей історії політичних репресій "Перм-36" - єдиний у Росії музей ГУЛАГу під відкритим небом.

У 2004 році Фонд світових пам'ятників уніс "Перм-36" до переліку 100 особливо охоронюваних пам'яток світової культури. Розпочато процедуру зі внесення музею до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

В червні 2014 року музей опинився під загрозою закриття, в тому числі і через звинувачення в "бандерівщині, лібералізмі та шпигунстві". Бюджетна підтримка "Пермі-36" припинилася ще з травня, у зв'язку з чим у музеї відключено електрику і не проводяться екскурсії.

Читайте також: "Як загинув Василь Стус"

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".

Перший з українців у США, який став професором університету і доктором філософії

У списку "українських антирадянських діячів в Америці", складеному органами одпу срср у 1929 році, під номером 24 значиться Олександр Неприцький-Грановський. На той час він був першим із українців у США, хто здобув ступінь доктора філософії в галузі біологічних наук і звання професора американського університету. Таких, як він – успішних, авторитетних, перспективних діячів, – чекісти ставили на оперативний облік, збирали на них досьє і з урахуванням отриманої інформації приймали рішення, що з ними робити далі.

Голодомор у житті та творчості художника Михайла Дмитренка

Михайло Дмитренко пережив Голодомор і одним із перших відобразив у творчості цей катастрофічний для українців досвід – результат злочину комуністичного режиму з центром у Москві. Найвідомішим твором Дмитренка на тему української трагедії у 1932–1933 рр. є картина "1933", написана в 1963-му до 30-х роковин Голодомору.