Спецпроект

Російський суд визнав екстремістом творця терміну "геноцид"

В Росії до "Федерального списку екстремістських матеріалів" потрапила книга творця терміну "геноцид", юриста Рафаеля Лемкіна.

Рішення опубліковано на сайті міністерства юстиції РФ під номером 3151, повідомляє центр Сова.

Йдеться про статтю Лемкіна "Радянський геноцид в Українi" 1953 року, де вперше дане визначення Голодомору 1932-1933 років як геноциду українського народу.

"Якщо радянська програма досягне успіху... Україна загине так само, наче було б убито всіх без винятку українців, - писав дослідник. - Бо вона втратить ту частину, що зберігала і розвивала культуру, віру, об'єднавчі ідеї, давала їй душу. Тобто робила українців нацією, а не просто населенням".

Нагадаємо, кілька історичних досліджень про Голодомор потрапили до переліку "екстремістських" видань ще у 2012 році.

У квітні 2014 року з торгових мереж РФ без рішення суду було вилучено наукову монографію російського історика про УПА та ОУН.

У травні 2014 року російський суд визнав "екстремістською" роботу німецького історика, який досліджував діяльність радянських партизан у Брянській області РФ.

В серпні 2015 року окупаційна влада так званої "ДНР" заявила про намір знищити пам'ятні знаки жертвам Голодомору та репресій у Сніжнянському районі (Донецька область), який найбільше з усіх регіонів УРСР постраждав від Голодомору.

В жовтні 2015 року під час обшуку в Українській бібліотеці Москви слідчі органи РФ в пошуках "видань русофобського характеру" вилучили примірник дитячого журналу "Барвінок".

Рафаель ЛЕМКІН (1990-1959) - науковець-правник, основоположник дослідження геноцидів. Присвятив життя тому, щоб винищення групи людей за національною чи іншою ознакою визнавалося злочином в усьому світі.

Перший серед фахівців з юриспруденції, хто проаналізував геноцид в Україні в контексті міжнародного права.

Рафаель Лемкін

Народився в родині євреїв-селян на території нинішньої Білорусі. Навчався у Львівському університеті, мав юридичну практику у Варшаві.

У 1930-х у рамках наукових досліджень трагедії винищення турками вірмен Лемкін запропонував встановити правовий термін "злочини варварства".

У 1939 році воював проти гітлерівських окупантів у лавах Війська Польського, був поранений. В 1941-му виїхав до США. Викладав юриспруденцію у провідних американських університетах.

49 його європейських родичів були знищені під час Голокосту, чотири - вижили. Батьки юриста вбиті у газовій камері табору смерті "Треблінка" в 1943 році.

У 1944 році Лемкін дав визначення юридичному поняттю "геноцид". В 1945-1946 роках - радник Верховного суду США на Нюрнберзькому процесі.

Був ідеологом і промоутером Конвенції ООН "Про запобігання та покарання злочинів геноциду" (прийнята в Парижі 1948 року), яка разом із Загальною декларацією прав людини стала віховим документом післявоєнного міжнародного права.

Перепустка Рафаеля Лемкіна часів роботи в ООН

У вересні 1951 року виступив у Нью-Йорку перед чотиритисячною аудиторією з доповіддю "Радянський геноцид в Україні", яку згодом було видано 28-ма мовами світу. У 2015 році це видання і визнав "екстремізмом" Мєщанський райсуд м. Москви.

У жовтні 2015 року Український інститут національної пам'яті назвав прізвище Лемкіна серед інших Людей Правди - тих, хто допоміг зберегти і розповісти світові факти про Голодомор.

"Федеральний список екстремістських матеріалів" складається Мін'юстом РФ на основі судових рішень. Вперше опублікований у 2007 році, в переліку було 14 пунктів. Станом на 20 листопада 2015 року в переліку - 3152 пункти.

 Список екстремістських матеріалів (Мін'юст РФ, 2015 рік)

Поширення, видання і зберігання "з метою масового поширення" внесених до переліку матеріалів передбачає покарання - штраф або 15 діб ув'язнення.

Якщо справу кваліфікують за кримінальною статтею (напр., 280 - "Публічні заклики до екстремістської діяльності") - до чотирьох років позбавлення волі.

Список екстремістських матеріалів (Ватикан, 1564 рік)

ТАКОЖ:

Як Голодомор змінив життя українців

Павуки, очерет і лелеки. Що їли під час Голодомору

Екскурсія Меморіалом пам'яті жертв Голодомору. ФОТО

Історія журналіста, який уперше розповів про Голодомор

Як писати про Голодомор. Цинічна інструкція історикам РФ. СКАНИ

Один із заборонених в РФ авторів: "Чому спалюють книги про Голодомор"

"Чорні дошки" - економічний спосіб знищення українців. СПИСОК

Голод в СРСР. Уривок із книги Тимоті Снайдера "Криваві землі"

"Нові ресторани у Харкові!". Преса УРСР 1933 р. СКАНИ

Інші матеріали за темами "ГЕНОЦИД" та "ІДІОТИ"

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.

Як українські націоналісти 1 травня святкували в рідному місті Путіна

Первинно 1 травня, як міжнародний день боротьби за права робітників, встановив ІІ Соціалістичний інтернаціонал у 1889 р. Усі українські партії початку XX століття вважали себе частиною соціалістичного руху. Включно із націоналістичною Українською Народною Партією (УНП), створеною М.Міхновським. До того, як російські комуністи та німецькі нацисти поставили «свято праці» на службу своїм ідеологіям, українські націоналісти виводили українців 1 травня на демонстрації, але виключно під синьо-жовтими прапорами. За право українських робітників на власну українську державу.