Спецпроект

ЛЬВІВСЬКА МІСЬКРАДА ВИСТУПИЛА НА ЗАХИСТ БАНДЕРИ

Львівська міська рада заявляє, що головнокомандувач УПА Роман Шухевич і лідер ОУН Степан Бандера є героями України незалежно від рішення "україноненависників".

Про це "Історичну Правду" повідомила прес-служба Львівської міської організації ВО "Свобода".

"Примітивна судова тяганина з позбавленням звань Героя України Бандери і Шухевича свідчать про повну відсутність державницької орієнтації у правлячої в Україну партії. Гуманітарна сфера повністю віддана комуністам і проросійськи налаштованим колам, що веде до розколу України на два табори", - йдеться в прийнятому в понеділок заяві Львівської міськради.

На думку депутатів, Україна "є єдиною державою, де гонінню піддаються ті постаті, які боролися за її незалежність - І. Мазепа, С. Петлюра, С. Бандера, Р. Шухевич та інші. Натомість прославляються Катерина ІІ, В. Ленін, Й. Сталін та інші поневолювачі народу". 

Львівська міська рада констатує, що такими діями повністю дискредитуються урядові нагороди і звання.

"Почесні громадяни Львова та інших міст України Степан Бандера і Роман Шухевич не потребують звання від комуністів і україноненависників. Звання героїв їм присвоїв український народ так само, як і тисячам інших патріотів, які віддали своє життя за свободу України", - упевнені депутати.

Крім того, Львівська міськрада вимагає від президента України Віктора Януковича "припинити переписування історії і знущатися над пам'яттю українських героїв".

Звернення підписали 72 депутатів з 90.

Нагадаємо, 2 серпня Вищий адміністративний суд України підтвердив незаконність присвоєння Бандері та Шухевичу звання Героя України.

Наступного дня в.о. міністра юстиції Інна Ємельянова заявила, що це рішення ВАСУ може бути оскаржене у Верховному Суді.

Тепер в Україні залишилося 252 особи, яким присвоєно звання Героя України.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.