В інтернет виклали спогади про український визвольний рух. СКАНИ

Спогади учасників та очевидців визвольного руху українців у XX ст. від Першої світової війни до демократичного руху кінця 80-початку 90х рр. виклали онлайн в Електронному архіві.

Зокрема це спогади учасників Легіону Українських січових стрільців, підпілля Організації українських націоналістів та Української повстанської армії, в'язнів радянських та нацистських концтаборів, жертв радянських та польських депортацій.

Всього — 571 спогад, написаний власноруч або занотований учасниками товариства "Меморіал". Більшість авторів цих спогадів вже немає в живих.

 Спогади Хніля П. про розстріли в'язнів радянською владою в червні 1941 року від 29.12.1989

"Окремі спогади складаються всього із кількох рядків, інші — досить об'ємні, але в будь-якому випадку вони будуть корисними для істориків, які досліджують події ХХ ст. Голоси безпосередніх очевидців дають змогу більш детально прослідкувати як значні історичні катаклізми, як от світові війни, впливали на життя пересічних людей, тих, хто до сих пір часто залишається за бортом історії", — розповів керівник Архіву Центру досліджень визвольного руху Андрій Усач.

Документи доступні на Електронному архіві визвольного руху avr.org.ua за цим посиланням (з 29 по 33 томи).

Нагадаємо, раніше вже були опубліковані анкети понад 2 тисяч репресованих українців з Львівщини, зібрані товариством "Меморіал".

 Спогади Підгородецького Василя про діяльність сім'ї в ОУН та репресії з боку МГБ  до 1983 р.

Відкритий у березні 2013 року Електронний архів визвольного руху avr.org.ua є спільним проектом Центру досліджень визвольного рухуЛьвівського національного університету імені Івана Франка та Національного музею "Тюрма на Лонцького". Сьогодні в Е-архіві доступні копії 23103 документів. Місія проекту — робити минуле доступним.

Раніше Е-архів викладав в інтернет колекції документів, дотичних до:

- Державного секретаріату військових справ - військового відомства ЗУНР;

- видання "Пласту" - часопису під назвою "Вогні";

листування Шухевича і командування УПА;

"мельниківського" підпілля - так званої ОУН(м);

щоденникових записів бійців УПА;

Карпатської України;

шифрування і кодування документів ОУН;

Волинської трагедії;

масових розстрілів в'язнів НКВД улітку 1941 року;

польського підпілля у Львові 1942-44 років;

дослідження ідеолога ОУН про фашизм (1946);

- останнього командира УПА Василя Кука.

Сьогодні в Е-архіві доступні копії понад 23,1 тисяч документів.

І. Б.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.