1991: Горбачов оголошує про свою відставку і кінець СРСР

20 років тому назад пішов у відставку перший і останній президент СРСР Михайло Горбачов. Разом із ним тихенько пішов у небуття і Радянський Союз. Це відео - прощальне телезвернення Горбачова, де він пояснює, як так вийшло, що він хотів порятувати країну, а замість того розвалив її.

25 грудня 1991 року Михайло Горбачов виступив зі зверненням до громадян СРСР, у якому оголосив про свою відставку з поста президента СРСР "в силу ситуації, яка склалася з утворенням Співдружності Незалежних держав". Йдеться про угоду, підписану лідерами України, Росії та Білорусі в Біловезькій пущі 8 грудня 1991-го.

Горбачов каже, що не може згодитися з "розчленуванням країни" і вважає, що "рішення подібного масштабу мало би прийматися на основі народного волевиявлення". З усіх пострадянських республік такий референдум провела тільки Україна - 1 грудня 1991 року, і його результати (90% за незалежність) і спричинилися до легалізації "розчленування країни" у Біловезькій пущі.

Кілька разів Михайло Сергіович ставить неправильні наголоси у своєму фірмовому стилі - на кшталт "облЕгчили".

Він виправдовується, що негаразди країни не прийшли в СРСР разом із його правлінням, а розпочалися задовго до того.

Чверть молодих українців незадоволені реформами Горбачова. Соціологія

"Натомість суспільство отримало свободу, і це головне досягнення, яке ми ще не усвідомили, тому що повною мірою не навчилися... - тут останній генеральний секретар КПРС робить драматичну паузу, після цього заглядає у папір, з якого він читає свою промову, - ...користуватися свободою".

"Пророблена робота величезної історичної ваги", - каже Горбачов. Далі він перераховує досягнення своїх реформ - від багатопартійної системи до вільної економіки - і зараз вони справді вражають, коли з історичної точки зору ми порівняємо, скажімо, 1986-ий із 1996-им.

Тоді ж, у розпал економічної кризи, ці слова викликали роздратування у більшої частини населення СРСР, яке ненавиділо Горбачова за його безкінечні пасажі на кштал "потрібно, АЛЕ при цьому не потрібно".

Горбачов прекрасно інформований про ставлення пересічних громадян до себе: "Я знаю про незадоволення особисто моїми діями". Хто з нинішніх можновладців здатен визнати це у прямому ефірі?

Ми досі живемо у світі, створеному Горбачовим

Останній президент СРСР іще й намагається пояснити це незадоволення наслідками "зрівняльної утриманської системи", в чому, очевидно, частково правий.

"Стара система рухнула до того, як устигла запрацювати нова", - каже Горбачов, підкреслюючи опір, який новим змінами чинили "сили старого, віджилого, рекційного". Але так виявилося, що він опинився між цим старим і зубастим молодняком на кшталт Бориса Єльцина.

Як розпадався СРСР. Спогади доньки Єльцина

Демократичний СРСР, про який так мріяв комуніст-реформатор, виявився неможливим. Поєднання демократії і радянської влади так і не змогли уявити ані прихильники, ані противники Горбачова.

Цим роздратованим відео-зверненням керівника, чий народ і команда не виправдали сподівань, і закінчилася 70-річна історія Союзу Радянських Соціалістичних республік - грандіозного соціального експерименту, який не витримав економічних перегонів з іншими країнами.

Останній президент СРСР пішов зі студії. Червоний прапор на Кремлі спустили. У новий 1992 рік колишні громадяни Союзу уже увійшли громадянами незалежних країн - хоч, можливо, і самі цього не зрозуміли.

Дивіться на ІП інші передноворічні звернення:

1970: бадьорий Брежнєв започатковує традицію вітань (ВІДЕО)

1999: Єльцин робить президентом Путіна (ВІДЕО)

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.