Польсько-українські переговори: погляд із середини

Щонайменше від 2014 року тривали перемовини з польською стороною про легалізацію на території обох країн польських та українських пам‘ятників, споруджених без дотримання чинного в них законодавства.

Щонайменше від 2014 року тривали перемовини з польською стороною про легалізацію на території обох країн польських та українських пам‘ятників, споруджених без дотримання чинного в них законодавства. 

Поки узгоджували варіанти їх легалізації (ми пропонували одномоментно "всі на всі"), домовилися існуючі пам’ятники не рухати. Але на польській території цією домовленістю знехтували.

З 2014 до 2017 там відбулося 15 актів вандалізму на українських місцях пам’яті, в тому числі — на могилах. Їх виконавцями були спочатку невідомі вандали, потім відповідальність за частину знищень взяли на себе деякі громадські об’єднання.

Попри це, правоохоронні органи Польщі не виявили винуватців, пам’ятників не відновили, влада не засудила вандалізму.

Тим часом в 2017 році сталося чотири акти плюндрування польських пам‘ятників в Україні. Усіх їх засудили як представники влади, так і громадсько-політичних сил (включно з націоналістичними). Врешті всі чотири місця (в тому числі нелегалізовані) відновлено зусиллями української сторони.

Відтак на переговорах про легалізацію пам’ятників українська сторона висуває вимогу симетричного відновлення українських пам’ятників. Цього не відбувається.

Навпаки: напередодні відзначення 70 роковин акції "Вісла" з трансляцією в прямому ефірі знищують український пам’ятник на цвинтарі у Грушовичах. Акт вандалізму — в тому числі і над державним гербом України — схвалили в заявах польські Міністерство культури та Інститут національної пам’яті.

 Фото: portalprzemyski.pl

Польські націоналісти знищили пам'ятник воякам УПА та здійснили наругу над гербом України

У відповідь українська сторона оголошує про призупинення підготовки легалізації польських пам‘ятників та пошуково-ексгумаційних робіт на українській території.

З того часу жоден український пам’ятник у Польщі не зазнав вандалізму, а в переговорах додався ще один пункт з українського боку: відновлення пам’ятника у Грушовичах.

Польська строна на переговорах пояснює неможливість відновлення пам’ятника в Грушовичах через його нелегальний статус (нелегальний польський пам’ятник у Гуті Пеняцькі українці відновили в попередньому вигляді впродовж місяця) та значний суспільний резонанс.

В пошуках компромісу з українського боку пропонується відновлення всіх зруйнованих пам’ятників (три із них цілком легальні і мають охоронятися польською державою згідно угод з Україною), натомість пам’ятник у Грушовичах має бути переданий Україні, а на його місці встановлено хрест із погодженим написом.

Тим часом пам’ятник у Грушовичах повністю знищують – подрібнюють камінь і використовують його для замощування дороги.

Розуміючи, що в такій ситуації переговори між уповноваженими для цього з обох сторін органами (з українського боку — Інститут національної пам’яті та Державна міжвідомча комісія з питань поховань; з польського — Інститут національної пам’яті та Мінкульт) ускладнюються, поляки пропонують винести їх на вищий політичний рівень.

Відбувається зустріч на рівні консультаційного комітету при Президентах обох країн.

Досягається попередня домовленість про відновлення зруйнованих українських пам’ятників та відновлення процесів легалізації і пошуково-ексгумаційних робіт.

На наступний день на територію Польщі не пускають секретаря Державної міжвідомчої комісії, оголосивши його персоною нон-ґрата на всій території ЄС.

Чи Ващиковський зробив би Пілсудського персоною non-grata?

Після цього відбувається зустріч Президентів обох країн у Харкові. Їх спільний меседж: деполітизація історії – запорука спокійного вирішення проблем, пов’язаних з нею, у сьогоденні. Домовляються про зустріч віце-прем’єрів.

Через кілька тижнів після цього польський парламент ухвалює зміни до закону про Інститут національної пам’яті, яким ставить крапку в можливості історичного діалогу, запроваджуючи кримінальну санкцію за висловлення позитивних оцінок частини з української історії.

Гостро критичні зауваги з боку України (МЗС, Президента, Парламенту) повністю ігноруються і польський Президент майже негайно підписує закон.

Після цього відбувається запланована зустріч віце-прем’єрів. З українського боку до проблем, які порушувалися раніше (відновлення пам’ятників, зняття заборони в’їзду відповідальним особам з України) додається застереження про необхідність змінити щойно ухвалений закон, який не лише спиняє діалог істориків, але й ставить під загрозу права всіх українців у Польщі.

 Нещодавні перемовини у Польщі. Фото: twitter.com/RozenkoPavlo

Тобто, в результаті польських ініціатив, ми опинилися вже десь на мінус третьому поверсі, в порінянні з минулим роком.

А з польського боку звучить "наївне" здивування "чого не вдалося домовитися з питання відновлення місць пам‘яті та пошуково-ексгумаційних робіт?"

PS. Перепрошую за "многабукафф", але не зумів коротше пояснити "чого Україна впирається". Бо — йдучи на переговори ставимо перед собою два завдання: вирішення проблеми і збереження нормальних стосунків із візаві. Схоже, жодне з цих завдань не є важливим для тих, хто сидять навпроти нас за переговорним столом.

Читайте також:

105 нелегальних польських пам'ятників в Україні. Їх легалізацію зірвав інцидент в Грушовичах

Інститут нацпам'яті опублікував заяву з приводу руйнування українських могил у Польщі

Польща стверджує, що демонтаж пам'ятника в Грушовичах був законним

Польський інститут нацпам’яті не хоче говорити з УІНП про інцидент в Грушовичах

Порошенко і Дуда обговорили інцидент у Грушовичах

МЗС України обурене провокацією в Грушовицях

Сплюндрований пам'ятник у Верхраті відчистили

Польські активісти: Відозва з Верхрати

НЕВІДОМІ ПІДІРВАЛИ МЕМОРІАЛ У ГУТІ ПЕНЯЦЬКІЙ. ФОТО, ВІДЕО

Вандалізм у Гуті Пеняцькій. Реакція в Україні та Польщі

Вандали пошкодили Меморіал жертвам комунізму у Биківні. ФОТО

Інцидент у Биківні. Реакція органів влади та дипломатів

Юрій Юзич: Перша українська адвокатка - пластунка Віра

Нещодавно "Історична Правда" публікувала текст Івана Городинського про першу українську адвокатку. Ольгу Ельвіру Люстіґ-Ганицьку можна вважати першою українкою, яка професійно практикувала право на Галичині у 1930-х роках. Після публікації групі істориків та дослідників історії Пласту вдалося з'ясували, що Ольга Ганицька була пластункою. Відтак, дізналися звідки вона була родом, в якому середовищі зростала та як склалася її доля після Другої світової війни.

А. Королівський: Аркадій Животко: чужий в Росії, забутий в Україні

Про нього не знають ані харків’яни, ані мешканці Кам’янця -Подільського, Києва, Ужгорода, що в їх містах жив і працював патріот і журналіст Аркадій Животко. Росія захоплює нашу історію, наші землі. Чому б нам не дати гарну відповідь вшануванням хоча б меморіальною дошкою Людини з крайньої межі етнічно українських земель?

Тамара Гундорова: Українознавство, Архів і нація в часи війни

11 липня відбулася церемонія відкриття the Competence Network of Ukrainian Studies, Frankfurt (Oder) - KIU (Berlin) в університеті Віадріна. Публікуємо текстову версію виступу професорки Інституту літератури ім. Т.Шевченка та Прінстонського університету Тамари Гундорової про те, як нинішня війна з Росією руйнує не тільки життя багатьох українців, а й архіви, музеї та бібліотеки.

Петро Шуклінов: Це не спринт, це марафон

Згідно опитування Центру Разумкова значна частина українців підтримують початок переговорів з РФ (44%), але без виконання умов русскіх та Путіна (85%). Ми всі розуміємо, що рано чи пізно будуть перемовини. Можливо цього року, можливо через 10 років. Але прямо зараз перемовин не хоче Путін. Він продовжує вірити, що має шанс перемогти українців і вбити нас всіх. Як Гітлер в останні тижні перед смертю, він існує в межах своєї хворобливої уяви, де танкові колони наближаються до Берліну і перемагають НАТО.