Українська правда
Історична правда

Коли д’Артаньян бореться з Бандерою, а Вашингтон показує пальчик

Юрій Рудницький _ Середа, 7 березня 2018, 15:15
Версія для друку
Юрій Рудницький
Журналіст, політичний оглядач. Автор книги "Ієремія Вишневецький. Спроба реабілітації" (2008)

Лише через чотири дні після появи на сайті "Збруч" статті міністра закордонних справ України Павла Клімкіна "Україна і Польща. Випробовування історією"  польське зовнішньополітичне відомство спромоглося на якусь реакцію. У понеділок 5 березня із відповідною заявою виступив заступник міністра закордонних справ Польщі Бартош Ціхоцький.

Затримка ця цікава ось чим. Зазвичай у польському міністерстві закордонних справ пильно відстежують, що з’являється в закордонній пресі про Польщу і реагують навіть швидше, ніж текст з’явиться в польському перекладі.

Можна припустити, що статтю Клімкіна помітили ще до того, як 3 березня фрагмент із неї опублікувала на своїх шпальтах популярна польська газета Rzeczpospolita – хоча і з деякими неточностями в перекладі.

І не могли не помітити. В статті українського міністра містилося припущення: ті, хто вимагає заборони в Україні Степана Бандери і УПА, мали би за принципом "почни з себе" "заборонити Юзефа Пілсудського з його жорстокою "пацифікацією" українців Галичини, а також Армію Крайову, чиї загони здійснювали криваві каральні акції проти українських сіл".

Павло Клімкін також нагадав, що серед поляків теж були ті, хто колаборував із нацистами. Від себе додам: за оцінкою польських істориків у вермахті протягом Другої світової війни служило від 375 тисяч до півмільйона поляків. 

Павло Клімкін, міністр закордонних справ України. Фото: UkraineMFA

Не могло не викликати обурення офіційної Варшави і така заява: "На жаль, на Волині йшла взаємна різанина, тож якщо взагалі починати говорити про геноцид, то теж про двосторонній".

Це перший випадок, коли з вуст української офіційної особи прозвучали звинувачення в бік польської сторони в геноциді українців під час Другої світової війни.

При цьому в своїй статті Павло Клімкін недвозначно наголосив, що військовим злочинам, вчиненим проти українців чи проти поляків нема виправдання. "Однозначно засуджую всі такі злочини – і ті, що спрямовані проти українців, і ті, що проти поляків", - заявив він.

Чому польський офіціоз цілі чотири дні мовчав здогадатися не дуже складно. Ніхто ще з української сторони не вів з ними розмову так жорстко.

Київ показав, що він не лише здатний прийняти виклик на полі "битви за історію", але й завдати удар у відповідь. І це може бути лише початок масштабної "історичної війни".

Отож, логічно припустити, одному з міністерств, яке відповідає за "добре ім’я Польщі" у світі, знадобився певний час, щоб зайвий раз перепитати себе "що це було?", підібрати, образно кажучи, щелепу з підлоги і спробувати переварити все прочитане.

Нарешті 5 березня заступник голови польського МЗС Бартош Ціхоцький прокоментував статтю українського міністра. Суть коментаря зводилася, якщо коротко, у звинуваченні українських партнерів у "відсутності надійності".

Відповідаючи на запитання Першої програми Польського радіо, пан Ціхоцький звів проблему до "браку надійності українського партнера, котрий у квітні 2015 року, в день візиту президента Республіки Польща у Верховній Раді прийняв пакет так званих законів, що героїзують Українську Повстанську Армію".

На думку заступника міністра, справа полягає також у "політиці формуванні ідентичності української держави, котра глорифікує засновницький міф, опертий на УПА, на Степана Бандеру, на Романа Шухевича. І в рамках цієї глорифікації зовсім нема місця на рефлексії над волинським злочином, над кров'ю поляків, котрою сплинула Волинь внаслідок цілеспрямованої свідомої політики етнічної чистки".

 Бартош Ціхоцький, заступник міністра закордрнних справ Польщі. Фото: msz.gov.pl

Дивно, що в цьому інтерв’ю не було вжито слова "геноцид", що взагалі останнім часом нетипово для ПіСівського "навколоволинського" дискурсу. Те, що поруч опинилися Бандера і Пілсудський, УПА і АК, Волинська різанина і "боротьба Армії Крайової на Сході" (саме так!), як і варто було очікувати, теж не потішило пана Ціхоцького. Для нього це "ревізіонізм або відкидання волинського злочину".

Залишимо на совісті пана заступника міністра явну ахінею про "засновницький міф, опертий на УПА" - благо, історія України почалася не з УПА і не Степана Бандери, а на тисячоліття раніше.

З усього наведеного можна зробити кілька висновків.

Перше. Принцип "усі – космонавти, а я – д'Артаньян" (або Анджей Кмітіц, якщо комусь більше подобається) став базовою засадою польської "історичної політики".

Цей принцип правлячий табір переносить із внутрішньої політики на політику зовнішню.

Проте окрім старих тез про "поєднання на принципах правди", про неприпустимість порівнянь – жодних інших сенсів чи дискурсів тамтешнє зовнішньополітичне відомство продукувати не здатне.

А, оскільки теперішня польська зовнішня політика – продовження внутрішньої, то марно очікувати нових сенсів і від усієї правлячої верхівки в Польщі.

Друге. Барон Мюнхгаузен зі старого радянського фільму колись вдало зазначив, що всі дурниці в світі робляться з серйозним виразом обличчя. У ситуації з Ціхоцьким, котрий мужньо віддувався за всю свою "контору", маємо саме такий випадок.

От цікаво: невже там всерйоз вирішили, що Київ тільки спить і бачить, як би змусити поляків влаштувати у себе в країні "маршалкопад"? Або оголосити поза законом Армію Крайову, командир якої, Стефан Ровецький, як стверджують історики, знайшов спільну мову зі Степаном Бандерою в Заксенхаузені? 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Бандера і Ровецький. Вороги, яких концтабір зробив союзниками

Та навіть той же Роман Дмовський, націонал-демократична ідеологія котрого, за оцінками деяких українських і польських публіцистів, близька до фашистської – це, зрештою їхня внутрішня справа.

Нині цей суперник Юзефа Пілсудського у фаворі в польському політикумі. У Варшаві є "рондо Дмовського", до пам’ятника йому покладає квіти новоспечений "начельнік паньства" Ярослав Качинський. Але ніхто в Україні не протестує проти вшанування пам’яті людей, які стали на шляху української незалежності століття тому.

Кожному, в кого не загубилося відчуття іронії і сарказму, зрозуміло, що аналогія з Пілсудським і АК була вжита лише для того, аби показати абсурдність вимог до українців відмовитися від традицій незалежницького підпілля.

Те, що в УПА без злочинів не обійшлося, у нас, усупереч твердженням Ціхоцького, ніхто з притомних істориків і не заперечує. Ані Володимир В'ятрович, при всіх запитаннях до нього, які можуть виникнути, ані хто інший. І тим більше й сам міністр Клімкін, як видно з його статті.

Не секрет і те, що серед українських істориків не бракує критично налаштованих щодо ОУН, УПА і їхніх діячів (інша справа, що оцінку їхнім роботам і публічним заявам дають не прокурори і судді, а наукове середовище, бо це справа дослідницької методологічної добросовісності і етики, а не кримінального кодексу).  

Переговори між українськими і польськими підпільниками у селі Руда Ружанецька. Фото 1945 року

  

Але Ціхоцький робить вигляд ніби цього не знає. А як так – то яка ж йому після того ціна як професіоналу?!

Ну і – нарешті – третє. Те, що пан Бартош Ціхоцький, як кажуть в народі "ані рила ні вуха" не петрає в темі, на яку намагається віщати, свідчить його наведена вище фраза "пакет законів, так званих героїзуючих Українську Повстанську Армію" (pakiet ustaw tzw. heroizujących Ukraińską Powstańczą Armię).

Заступник міністра закордонних справ Польщі чув дзвін, та не знав, звідки він. Очевидно, Ціхоцький мав на увазі наш закон "Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у ХХ столітті". Але умудрився всі "закони чистого четверга" - а їх усього чотири – змішати в один.

Решта три стосуються декомунізації, відкриття архівів радянських спецслужб і увічнення пам’яті про перемогу над нацизмом. З усіх чотирьох законів лише один має безпосередній стосунок до ОУН і УПА.

По-друге, закон, котрий, на жаль, був прийнятий у день виступу в Верховній Раді тодішнього президента Польщі Броніслава Коморовського (єдиний направду обгрунтований закид на адресу української сторони в словах Бартоша Ціхоцького), не є ані "героїзуючим", ані "глорифікаційним".

Інша справа, що він справді недосконалий і потребує корекції – про що і в самій Україні неодноразово писали (в тому числі і автор цих рядків). Але вже направду набридає розжовувати, що про жодну глорифікацію на державному рівні там не йдеться.

Що таке "глорифікація" взагалі? Це – оголошення когось героєм на офіційному рівні. Грубо кажучи, присвоєння комусь силою указу, закону чи постанови репутації "хорошого хлопця" (nice guy).

У законі "Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у ХХ столітті" при всьому бажанні іменника "герой" не знайти. І похідних від нього теж. Навіть з мікроскопом. І в цьому відмінність і перевага українського законодавства над польським (радянський релікт у вигляді звання "Герой України" - то окрема тема).

Для порівняння. В польському законі про "виклятих солдатів" від 1 березня 2011 року слово "герой" (bohater) якраз вжите. В тексті закону йдеться, що він є даниною пам’яті "виклятим солдатам" - "героям антикомуністичного підпілля" (bohaterom antykomunistycznego podziemia).

Закон цей, якщо замислитися, суперечить елементарному здоровому глузду. Мало того, що поняття "герой", як суто суб'єктивно-оціночна репутаційна категорія введена в правове поле, що вже само по собі є правовим абсурдом. Саме вживання цього поняття означає, що в "хороші хлопці" записуються оптом усі – у тому числі й ті, за ким числяться ґвалти, грабунки і вбивства цивільних.

Ну і хто кого, питається, глорифікує?

Схоже, у польському МЗС не володіють темою і є абсолютно некомпетентними в тій справі, за яку отримують гроші з кишені польських платників податків.

Досвід показує, що некомпетентність навпіл з упертістю – найліпший спосіб перетворитися на посміховисько. У випадку, коли йдеться про міждержавні стосунки у сфері дражливих питань – перетворити на посміховисько не лише себе, але й своє відомство. А в підсумку – і всю державу.

Втім, польському МЗС, схоже, якийсь час буде не до України. Зараз у офіційної Варшави набагато більше клопотів буде з американцями. Як повідомив портал Onet.pl; Білий Дім надіслав сигнал офіційній Варшаві про неможливість зустрічей з президентом Польщі Анджеєм Дудою і прем’єром Матеушем Моравецьким через скандал навколо змін до закону про Інститут національної пам’яті Польщі. Раніше Держдеп публічно оцінив цей закон, як такий, що суттєво обмежує свободу висловлювань і є ціннісно неприйнятним.  

Але й це ще не все. Як повідомляє портал onet.pl з посиланням на джерела в посольстві Польщі в США, "Американці заявили польським дипломатам досить виразно, що якщо наша прокуратура почне переслідувати на підставі закону про ІНП будь-якого громадянина США, то результати будуть "драматичними"" (щоправда, не уточнюється, які саме).

Гізер Нойєрт, речниця Держдепу США. Фото: state.gov

Щоправда, речниця Держдепу США Гізер Нойєрт під час своєї прес-конференції 6 березня дезавуювала витік.

Але, за її ж словами, вона на разі не володіє жодною інформацією про плани Дональда Трампа зустрітися із Анджєм Дудою. Принаймні, до липневого саміту НАТО таких зустрічей не буде – "багато що може статися до того часу".

Щодо контактів із головою польського зовнішньополітичного відомства, то за словами пані Нойєрт , у неї з ним "нема жодних зустрічей, ані жодних планів, про які можна було би оголосити".

Попри делікатні спроби Гізер Нойєрт дезавуювати інформацію, що була оприлюднена на Onet.pl, напрошується висновок, що польська сторона не могла не отримати з боку офіційного Вашингтону певні попереджуючі сигнали, причому досить недвозначні.

Відтак виглядає на те, що "захист доброго імені" і "відстоювання правди" в тій формі і в той спосіб, який він ведеться зараз у Польщі, вже починає виходити всій країні боком.

Вашингтон показав д’Артаньяну пальчик. З-за океану, щоправда не дуже ясно – вказівний, чи середній. Час покаже.        

Читайте також:

105 нелегальних польських пам'ятників в Україні. Їх легалізацію зірвав інцидент в Грушовичах

Інститут нацпам'яті опублікував заяву з приводу руйнування українських могил у Польщі

Польща стверджує, що демонтаж пам'ятника в Грушовичах був законним

Польський інститут нацпам’яті не хоче говорити з УІНП про інцидент в Грушовичах

Порошенко і Дуда обговорили інцидент у Грушовичах

МЗС України обурене провокацією в Грушовицях

Сплюндрований пам'ятник у Верхраті відчистили

Польські активісти: Відозва з Верхрати

НЕВІДОМІ ПІДІРВАЛИ МЕМОРІАЛ У ГУТІ ПЕНЯЦЬКІЙ. ФОТО, ВІДЕО

Вандалізм у Гуті Пеняцькій. Реакція в Україні та Польщі

Вандали пошкодили Меморіал жертвам комунізму у Биківні. ФОТО

Інцидент у Биківні. Реакція органів влади та дипломатів



Теми: Польща, історична політика, історична пам'ять, польсько-український конфлікт, Волинська трагедія

АВТОРИЗАЦІЯ
Для авторизації використовуйте ті самі ім'я і пароль, що і для коментування публікацій на "Українській правді".


УВІЙТИВІДМІНИТИ
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter