Спецпроект

Пам'ятник Висоцькому: вшанування чи знущання?

Мені цікаво, яким чином обирався переможний проект пам'ятнику Висоцькому в Харкові? Методом наукового тику? Мені соромно за свій університет та за свого ректора, який серед інших членів журі обирав цей зліплений, вибачте, наче з відходів пам'ятник.

Сьогодні в Харкові було затверджено проект пам’ятника геніальному, всесвітньо відомому поету, барду, видатному акторові, особистості, просто Людині з великої літери, яку я дуже поважаю.

Тому.

Мені цікаво, яким чином обирався переможний проект? Методом наукового тику? Мені соромно за свій університет та за свого ректора, який серед інших членів журі обирав цей зліплений, вибачте, наче з відходів пам'ятник.

Автори чудово попрацювали над психологічним портретом та життєписом великого поета, вліпивши туди навіть Марину Владі та коней. На тлі всього цього сам Висоцький виглядає недолугим маленьким коником зі скрипкою.

Що з його одягом? Що з обличчям? Він переживав кожну пісню, кожен рядок... Де страждання, або хоч якась емоція? На папері? Тоді навіщо взагалі було ставить на нього фігуру людини? Щоб передати "Поэты ходят пятками по лезвию ножа и режут в кровь свои босые души"?

Проект-переможець, який Кернес обіцяє встановити в Харкові вже наступного року. Всі фото: Медіапорт

Немає там і цього, фігура наче зісковзує з листа паперу, а не ріже п'яти, просить прибрати геть його звідти, маленького і жалюгідного. Глиба паперу просто "з'їдає" фігуру. Як шкода, що харків'яни і гості міста побачать його саме таким.

Так, можна сказати, що критики знайдуться завжди, але ж очевидно, що в конкурсі були кращі роботи, як, наприклад, робота з відеоекраном та порожнім стільцем, дуже доречна і символічна, бо Висоцького неможливо "зробити", нам лишається тільки його літературний спадок.

При оголошенні результатів конкурсу громадська думка не враховувалася

Розумію, пошкодували грошей. Це ж мінус "бентлі" Кернеса. Добре, чому тоді не робота з номером 72727, де зображено і коня, і майстерно обличчя поета, і гітару... Без зайвого, з поривом, з почуттям, скромно і геніально, як сам Висоцький?

Мабуть, цей проект замалий для грошових махінацій влади, там багато не "наколядуєш".

Проект №72727

Залишається надія на прихильників Великого поета, барда, актора й так далі - можливо, вони змусять журі замислитися, ЯК за місяць Лівшіц і Ко робили цей проект і чи не слід "попридержать коней" та з серйозністю поставитися до конкурсу та робіт й обрати оптимальний варіант.

Р.S.: Особистої неприязні до вище згаданих осіб не маю, викладаю думку лише стосовно робіт.

Дивіться також:

Кернес хоче в Харкові пам'ятник Висоцькому

У Харкові демонтують монумент Незалежності України. ФОТО

Скандальний пам'ятник Висоцькому в Одесі "трохи перероблять". ФОТО

Коли помер Висоцький, Москва святкувала Олімпіаду. ВІДЕО

Юрій Рудницький: Варшавська угода. Як і чому сталося так, а не інакше

22 квітня 1920 року між Україною та Польщею була укладена Варшавська угода, відома також як "пакт Пілсудський-Петлюра". Щоправда, під угодою немає підписів ані одного, ані іншого.

Володимир В'ятрович: Як російська пропаганда проти України діє на Заході

Коли Американська асоціація бібліотек назвала нашу з Любомиром Луцюком книгу про УПА "Ворожі архіви" серед найкращих історичних публікацій 2023, для мене це було не просто особистим здобутком. Мені здавалося, що нарешті змінюється ставлення до УПА в західній академічній спільноті. Але, здається, я переоцінив бажання багатьох зрозуміти складне минуле і відмовитися від простих схем, які продовжує просувати Кремль.

Олексій Макеєв : Станція Z - це сьогодні Росія

4 печі, 1 газова камера та майданчик для розстрілів. Місце страти та одночасно крематорій. Нацистська практичність геноциду. Цинічна назва цього місця посеред концтабору Заксенгаузен - "станція Z". Z - остання літера німецького алфавіту. Станція Z - остання станція десятків тисяч життів. Та кінцева зупинка людської гідності. Поїзд далі не їде - людина глибше не падає.

Іван Городиський: Право на вибір: ідентичність українських адвокатів в Галичині до 1939 року

Дискусії щодо Булгакова, Сікорського і ще багатьох інших, які тільки будуть, в тому числі концентруються довкола їхньої ідентичності. Чи є достатнім походження, місце проживання чи праці щоб атрибутувати публічну постать з певною нацією? І що є в принципі визначальним? Ці дискусії також нагадують спостереження з історії української адвокатури Галичини до 1939 року.