Спецпроект

У липні в Луцьку - акція польсько-українського примирення

6-7 липня 2013 року в Луцьку відбудеться громадська акція польсько-українського примирення.

Захід анонсували проректор Українського католицького університету (УКУ) Мирослав Маринович та історик, професор УКУ Ярослав Грицак, повідомляє ZІК.

Організаторами акції є Український католицький університет та Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки.

До оргкомітету, окрім Мариновича і Грицака, ввійшли також проректор Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Світлана Гаврилюк і член Головної ради Об’єднання українців у Польщі Мірослав Чех.

У рамках цієї акції запланована панахида і спільна молитва біля пам’ятника польським жертвам у с. Павлівка, двогодинна конференція з участю науковців та громадських лідерів у Східноєвропейському національному університеті ім. Лесі Українки, виїзд на польську сторону і проведення панахиди на могилі українських жертв у Сагрині.

Крім того, відбудуться спільні виступи люблінського і харківського молодіжних театрів про Волинську трагедію.

Як розповів Ярослав Грицак, поляки й українці грають разом дві вистави. Одна вистава є польською мовою, а друга – українською мовою. Сюжети дуже різні, але вони побудовані на тому, як люди сперечаються, що сталося на Волині і що з того випливає. І в ці вистави вписані великі фрагменти текстів, спогадів, документів, які пов’язані з Волинню тих часів.

"Це велика справа, коли про ці речі говорять молоді люди, говорять дуже щиро і мовою мистецькою, бо ця мова дуже схожа до мови Бога, до мови філософської. Це інша мова, ніж говорять політики чи навіть історики", – сказав він.

При цьому Грицак і Маринович наголосили на необхідності українсько-польського примирення.

Зокрема, за словами Мирослава Мариновича, останнім часом згустилася атмосфера навколо питання Волинської трагедії. Однак, на його думку, треба зрозуміти польську ситуацію. Кресовці, які були переселені з Волині, довгий час не могли озвучити свою позицію так, як вони цього хотіли.

"У них була внутрішня потреба озвучити свій біль. Вони цього зробити не могли. Сьогодні настав час, коли в нинішніх політичних умовах це можна зробити. Я вважаю, що це болісний період, але його треба пережити, тому що, з одного боку, люди виговоряться, і тоді зникне той тиск у суспільстві. Але тоді суспільство повинно зробити висновок, чи адекватні ті інтонації, чи адекватна та напруга болю для того, щоб йти далі у майбутнє", – підкреслив Маринович.

Ярослав Грицак зазначив також, що примирення в жодному разі не має бути ціною приниження іншої сторони. Тому, на його думку, найкращою тут буде формула "просимо вибачення і прощаємо".

Як відомо, в Сеймі Польщі 11 квітня 2013 року було зареєстровано проект ухвали про визнання ОУН, УПА й дивізію "Галичи"злочинними організаціями, які вчинили геноцид щодо польського населення Східних Кресів у 1939-1947 рр".

Пізніше Львівська облрада прийняла звернення щодо українсько-польських відносин в 30-40-х роках ХХ століття та 70-річчя Волинських подій, в якому засудила проект ухвали польського сейму.

Як відомо, у польському Сеймі зареєстровано проект ухвали із засудженням УПА, ОУН та інших організацій як військових злочинців.

У березні 2013 року своє звернення оприлюднила Українська греко-католицька церква, яка засудила масові убивства на Волині і закликала до примирення польського та українського народів. У квітні з закликами до взаємного прощення виступили римо-католики Волині.

Перед тим голова Римо-католицької церкви в Україні Мечислав Мокшицький повідомив, що виробити спільної позиції з УГКЦ не вдалося через те, що "запропонована греко-католиками формула "пробачаємо і просимо пробачення" є нонсенсом", а вибачатися треба тільки українцям.

УПЦ КП також закликала до взаємного прощення.

На початку квітня 2013 року у Києві створено громадський комітет "Примирення між народами". Відомі релігійні та громадські діячі звернулися до українського та польського суспільства зі словами співчуття щодо взаємного протистояння часів Другої світової війни і важливості добросусідських відносин сьогодні.

У березні 2013 року голова ВР Володимир Рибак закликав голів Сенату та Сейму Польщі підтримати ініціативу щодо встановлення Дня пам’яті та примирення українців і поляків.

У червні 2011 року повідомлялося про плановане прийняття ВР і польським Сеймом спільної заяви щодо подій українсько-польського протистояння часів Другої світової. Заява досі не прийнята.

У грудні 2011 року польські та українські інтелектуали звернулися до парламентів двох держав із пропозицією про прийняття спільної ухвали щодо встановлення Дня пам’яті і поєднання українців і поляків.

Волинська трагедія - обопільні етнічні чистки українського і польського населення, здійснені Українською Повстанською aрмією та польською Армією Крайовою за участю польських батальйонів шуцманшафту та радянських партизанів у 1943 році під час Другої світової війни на Волині.

Є частиною масштабного польсько-українського міжетнічного конфлікту 1940-х років. Існують різні версії подій на Волині, внаслідок яких загинули десятки тисяч поляків та тисячі українців. В Польщі існує доволі потужний правий "кресовий рух", який використовує події 1940-х для зображення українців як різунів і паліїв.

Офіційно процес примирення розпочали у 2003 році президенти Кучма і Кваснєвський, у 2006-му його продовжили Ющенко і Качинський, відкривши у селі Павлокома пам'ятники замордованим українцям і полякам.

У червні 2011 року планувалося, що президенти Янукович і Коморовський спільно візьмуть участь у відкритті меморіальних комплексів у Волинській області (убитим полякам) та Люблінському воєводстві (убитим українцям). Цього не відбулося.

Дивіться також інші матеріали ІП на тему "Волинська трагедія"

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.