Спецпроект

МИТРОПОЛИТ УПЦ (МП): "ГОЛОДОМОР - НАСЛІДОК ДІЙ ВЛАДИ"

Голодомор 1932-33 років став однією з найбільш жахливих трагедій для України.

Про це йдеться у зверненні митрополита Української Православної церкви (Московського патріархату) Володимира з нагоди 80-х роковин Голодомору.

"Це сталося не через пошесть чи неврожай, - наголошує митрополит Київський і всієї України. - Голодомор був однією з ланок репресивного ланцюга більшовицької влади, яка взяла на озброєння ідеологію побудови світу на нових засадах – без Бога та Його морального закону".

За словами предстоятеля УПЦ МП, цей суворий урок вітчизняної історії "свідчить про безплідність усіх намагань побудови державного, політичного та суспільного ладу без заповіданих Богом моральних засад".

"В 1930-ті роки фізичного знищення зазнала більшість єпископату і духовенства Православної Церкви в Україні та безліч мирян – найкращих представників народу, - зазначається у зверненні. - Церква разом зі своєю багатомільйонною паствою зійшла на Голгофу, страждаючи за Христову правду. Ці роки стали Великою П’ятницею для нашого народу".

Митрополит УПЦ МП закликав згадати "жертв голодомору та політичних репресій того страшного часу" і взяти участь у місцевих та загальнонаціональних поминальних богослужіннях 23-24 листопада.

"Як прояв християнської любові і знак молитовної пам’яті, закликаю вас упорядкувати могили загиблих від голодомору в тих містах, містечках і селах, де вони збереглися, - підкреслив Володимир. - Нехай пам'ять про них буде священною для нинішніх та майбутніх поколінь!"

Дивіться також:

УПЦ МП вшановує постраждалих від сталінізму

Київ новомучеників. Як убивали православних священиків

Дядько і брат митрополита УПЦ Володимира були підпільниками ОУН

Амфілохій Почаївський - святий УПЦ МП, який допомагав УПА

В УПЦ МП молитовно пом'янули Петлюру і Коновальця

УПЦ МП готова перейти на українську мову

Інші матеріали за темою "УПЦ МП"

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?