АНОНС: Онлайн-семінар "Від підпілля до підпілля: Роман Шухевич у 1941 – 1943 рр."

Чому бандерівська ОУН пішла на створення спільно з Абвером військових підрозділів у 1941 році? Як і коли Роман Шухевич потрапив до батальйону «Нахтіґаль»? Чим він займався на території України влітку 1941 року? Чому опинився в шуцманшафті? Що робив у Білорусії? Як покинув службу в поліції і повернувся до підпілля? Ці та інші питання завжди викликають бурю емоцій, гострі дискусії, різночитання й різносприйняття.

Програма імені Фулбрайта в Україні та Благодійна організація "Українське фулбрайтівське коло" продовжують серію онлайн-семінарів в рамках проєкту "Ціна миру", присвяченого 75-й річниці завершення Другої світової війни. Третій онлайн-семінар "Від підпілля до підпілля: Роман Шухевич у 1941 – 1943 рр." відбудеться сьогодні.

 

Біографія Романа Шухевича в багатьох аспектах є показовою для персоналій, які присвятили своє життя революційній діяльності. Конспірація, нелегальне становище, "подвійне життя", підроблені документи, незареєстрована зброя, фальшиві гроші, арешти, ризик, перестрілки, вбивства – усе це було присутнє в його життєписі.

Одночасно, як і в багатьох інших відомих революціонерів ХХ століття (згадати бодай того ж Юзефа Пілсудського), у житті Романа Шухевича була своя "леґіонова сторінка", етап біографії, коли (слідуючи популярній у ХІХ – ХХ століттях "леґіоновій ідеї") Шухевич проходив службу як один з командирів створеного бандерівською ОУН спільно з Абвером батальйону "Нахтіґаль", а згодом – у 201-му батальйоні шуцманшафту.

Цей період цікавий тим, що в ньому особливо яскраво виявилася здатність Шухевича до життя із "подвійним дном", коли йому доводилося з одного боку перебувати на легальному становищі, виконувати військові накази німецького командування, а з іншого – продовжувати здійснювати роботу на користь ОУН, яка включала не тільки такі речі як, скажімо, підготовка до оголошення Акта 30 червня 1941 року у Львові, але й операції з фальшивими купюрами "райхсбанку" (що, очевидно, загрожувало смертною карою в умовах війни).


Спікер: Іван Патриляк – український науковець, фахівець з історії українського націоналізму, доктор історичних наук. У 1998 році закінчив магістратуру історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Навчався в аспірантурі то го ж університету, де захистив дисертацію "Діяльність ОУН(б) 1940 – 1942 рр.: військовий аспект" (2001 р.).

Від квітня 2001 р. працює на історичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У 2012 році захистив докторську дисертацію: "Діяльність націоналістичного підпілля і Української повстанської армії в роки Другої світової війни".

Професор кафедри історії світового українства, декан історичного факультету. Коло наукових інтересів: історія українського націоналізму, історія України в роки Другої світової війни, історія УПА, історія Київського університету.    


Модератор: Вахтанг Кіпіані – український журналіст, публіцист, історик. Співтворець медіаресурсу "Історична правда", що включає інтернет-видання та однойменну телепрограму, відзначену 2014 року премією "Телетріумф".

Лауреат Премії імені Олександра Кривенка "За поступ у журналістиці" (2007) та Премії імені Георгія Ґонґадзе (2019). Викладач магістерської програми з журналістики Українського католицького університету у Львові та кафедри "PR" у Національному університеті "Києво-Могилянська академія", засновник Музею-архіву преси.


Час: 3 червня, середа, 18.00


Дивитися трансляцію можна на наступних ресурсах:

Сторінка БО "Українське фулбрайтівське коло" у Facebook;

Канал БО "Українське фулбрайтівське коло" в Youtube:


Ви також можете поставити свої запитання учасникам, на які вони дадуть відповідь у прямому ефірі, залишивши коментар під час трансляції під відео на будь-якому з наведених вище ресурсів.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.