Ну, що? Вже можна підбивати підсумки "історичного треку" візиту президента Польщі Анджея Дуди.

Листування між послом Польщі Анджеєм Пшиленбським та України Андрієм Мельником зі сторони нагадує боротьбу двох йокодзун. Обидва посли ментально чимсь схожі між собою. Проте лист Пшиленбського Мельнику навіть з польського боку виглядає як оголошення нової історичної війни Україні.

Коли ми починаємо краще розуміти, хто ми такі. І чому ми саме такі.

Незалежно від часів, від новітніх технологій, ти все одно шукаєш і прив’язуєшся до «свого» майстра, який знає твої смаки, відчуває, як краще, у тебе з ним взаємна довіра й проста людська симпатія. І таксист, і майстер манікюру, і перукарка, і продавчиня у районному маленькому магазинчику по сусідству пам’ятаються за якимись людськими ознаками, міні-історіями.

Представники громадянського суспільства, вважають неприпустимим підписання меморандуму про взаєморозуміння та співпрацю між українським Урядом та Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» (власне з російським проектом), яке відбулося з нагоди 79-х роковин трагедії Бабиного Яру. «Історична правда» публікує заяву громадянського суспільства у повному обсязі.

У моїй родині всі ці кудрі, щорси, "дєдушкі лєніни", усі надміру нав'язані постаті чужої сусідньої культури займали належне їм місце. Своя культура, традиції, письменники, історичні герої були першими і головними

У 2004 р., під час Помаранчевої революції, ми з друзями з Польщі, їхали до нас на вулицю Кіквідзе.
І раптом на площі Лесі Українки побачили якесь скупчення автомобілів, перекритий бульвар і активний людський рух. Виявляється, звідкись виїхав БТР...

Гія дав в результаті суспільству і зачатки політичної огиди, і початкову волю до протидії злу, і більше демократії, і зовсім іншу свободу слова, і в цілому - багато-багато передумов до руху вперед, до прогресу

Важливо з тактом та розумінням добирати назви для вулиць, попередньо вивчаючи історію героя чи самої вулиці.

Адже іноді невідповідність величних назв обдертим та занедбаним носіям-вулицям викликає жаль та насмішку, а то й катастрофічні для держави наслідки вибору

Нещодавно зі мною зв’язався Kadish Morris з The Guardian / The Observer та запропонував зробити невеличку публікацію про моє дослідження діяспорянських марок та українського руху за незалежність. За дві доби допис раптово видалили.

28 серпня 2020 року мешканець Городниці передав знайдений ним скарб до органів місцевої влади. Знахідка скарбу відбулась за неочікуваних обставин

Я стояла в салоні тролейбуса номер 15, сидячих вільних місць не було, я їхала, втомлено й сумно трималася за поручень і всі мої думки були про те, як це могло статися. Жодних раціональних притомних розумних варіантів я не знаходила і це мене заганяло у глухий кут неприємної містики. Єдине, на що я була здатна – помітити певну, трохи дивнувату, поведінку людей навколо.

Прагнення свободи – це наше велике здоров'я; анархізм – це наша велика хвороба. Українське суспільство не є "турецькою галерою", воно є зграєю козацьких чайок. Але велике завдання в тому, щоб ці чайки не розплилися хто куди. Щоби вони, попри відмінності, діяли спільно, коли цього вимагає історія.

"Динамо" тріумфально перемагає московське ЦСКА і дочасно стає чемпіоном СРСР. Сто тисяч уболівальників на трибунах. Сотні наших прапорів і нетолерантне скандування "смерть москалям". Ігноруючи міліцію, люди прямо з прапорами ідуть у метро, не припиняючи скандування, а дехто просто перед входом на ескалатор рве і топче офіційний радянський прапор.

На рецепції в готелі сидів якийсь відставник і записував гостей в журнал. Питає в Стефка – "как Ваше имя?", той відповідає "Степан Бандера". Чоловік піднімає голову, роздратовано каже "Да, да, а я Симон Петлюра! Я Вас серьезно спрашиваю, молодой человек!".

Під час моєї триденної в’язничної епопеї я вимушено ділив обмежений життєвий простір у райвідділку міліції та у двох камерах в ізоляторі з 51 людиною. Щоправда, з 26 з них - дуже коротко, буквально кілька годин. Ще близько 15 осіб бачив зовсім побіжно. Якщо когось цікавить, якою була ця група, я створю поверхневий колективний портрет. Природно, я не претендую на презентативність вибірки. Це суто індивідуальний досвід

«Усе там, в Європі, було до взяття. Проте Пілсудський та його поляки призвели до гігантської, небаченої поразки справи світової революції» - написав Ленін

Ми з нею мільйон разів облазили колись усі ці "подвійні половинки", і в кожному місці, незалежно від того, лишилось там щось від тих часів чи ні, завжди чути її сміх, завжди видно її красиву пещену руку, яка махає цигаркою, її очі a la Орнелла Муті, її вилиці, губки бантиком і її скажену ауру-харизму, яка нікуди не поділась

ООН нагадує, що 9 серпня відзначався Міжнародний день корінних народів, а обрядовий календар УРСР вказує на день будівельника

Вже пишучи цей заголовок, я починаю усміхатися, пригадуючи... Бо в тодішньому моєму житті ця зупинка була виходом у великий космос. Звідси починалося все – і Хрещатик, і школа, і гульки, і Бессарабський ринок, і театри, і підворітні, й кав’ярні, і Золоті ворота, і ЦУМ, і смажені солодкі «огірочки» на зупинці, й останній нічний тролейбус, і перший кооперативний магазинчик на сходах з мереживною білизною.