Спецпроект

Пам'ятник Висоцькому: вшанування чи знущання?

Мені цікаво, яким чином обирався переможний проект пам'ятнику Висоцькому в Харкові? Методом наукового тику? Мені соромно за свій університет та за свого ректора, який серед інших членів журі обирав цей зліплений, вибачте, наче з відходів пам'ятник.

Сьогодні в Харкові було затверджено проект пам’ятника геніальному, всесвітньо відомому поету, барду, видатному акторові, особистості, просто Людині з великої літери, яку я дуже поважаю.

Тому.

Мені цікаво, яким чином обирався переможний проект? Методом наукового тику? Мені соромно за свій університет та за свого ректора, який серед інших членів журі обирав цей зліплений, вибачте, наче з відходів пам'ятник.

Автори чудово попрацювали над психологічним портретом та життєписом великого поета, вліпивши туди навіть Марину Владі та коней. На тлі всього цього сам Висоцький виглядає недолугим маленьким коником зі скрипкою.

Що з його одягом? Що з обличчям? Він переживав кожну пісню, кожен рядок... Де страждання, або хоч якась емоція? На папері? Тоді навіщо взагалі було ставить на нього фігуру людини? Щоб передати "Поэты ходят пятками по лезвию ножа и режут в кровь свои босые души"?

Проект-переможець, який Кернес обіцяє встановити в Харкові вже наступного року. Всі фото: Медіапорт

Немає там і цього, фігура наче зісковзує з листа паперу, а не ріже п'яти, просить прибрати геть його звідти, маленького і жалюгідного. Глиба паперу просто "з'їдає" фігуру. Як шкода, що харків'яни і гості міста побачать його саме таким.

Так, можна сказати, що критики знайдуться завжди, але ж очевидно, що в конкурсі були кращі роботи, як, наприклад, робота з відеоекраном та порожнім стільцем, дуже доречна і символічна, бо Висоцького неможливо "зробити", нам лишається тільки його літературний спадок.

При оголошенні результатів конкурсу громадська думка не враховувалася

Розумію, пошкодували грошей. Це ж мінус "бентлі" Кернеса. Добре, чому тоді не робота з номером 72727, де зображено і коня, і майстерно обличчя поета, і гітару... Без зайвого, з поривом, з почуттям, скромно і геніально, як сам Висоцький?

Мабуть, цей проект замалий для грошових махінацій влади, там багато не "наколядуєш".

Проект №72727

Залишається надія на прихильників Великого поета, барда, актора й так далі - можливо, вони змусять журі замислитися, ЯК за місяць Лівшіц і Ко робили цей проект і чи не слід "попридержать коней" та з серйозністю поставитися до конкурсу та робіт й обрати оптимальний варіант.

Р.S.: Особистої неприязні до вище згаданих осіб не маю, викладаю думку лише стосовно робіт.

Дивіться також:

Кернес хоче в Харкові пам'ятник Висоцькому

У Харкові демонтують монумент Незалежності України. ФОТО

Скандальний пам'ятник Висоцькому в Одесі "трохи перероблять". ФОТО

Коли помер Висоцький, Москва святкувала Олімпіаду. ВІДЕО

Артем Петрик : "Міжвоєнна Литва: час та конституції"

У ХХ столітті Литва пережила драматичну історію державного будівництва: від проголошення незалежності у 1918 році – до радянської окупації, втрати суверенітету, а згодом – відновлення державності на початку 1990-х років. Усі ці етапи супроводжувалися спробами закріпити нову політичну реальність у конституційній формі. Саме тому історія литовських конституцій – не лише правова, а водночас глибоко політична, національна й символічна. Вона є свідченням боротьби за право на незалежність, самовизначення та демократію.

Олексій Мустафін: Опір як доказ. Ліга захисту прав "непоміченої" нації

"Не було, немає і бути не може" - формула, з якою влада Російської імперії відмовляла в існуванні українській мові, насправді не є унікальною в історії Східної Європи. Майже в той самий час, коли на світ з'явилися Валуєвський циркуляр та Емський указ, німецький канцлер Отто Бісмарк не менш категорично стверджував, що "не існує ніякої албанської нації".

Радомир Мокрик: "Приклад російського шовінізму"

Тепер вся ця критика Булгакова насправді не виникла на порожньому місці. Вже тоді, коли в кінці 1920-х "Дні Турбіних" ставили в московських театрах, серед діячів української культури це викликало скандал і обурення. І це дуже важливо розуміти. Зараз це не намагання "переписати історію" чи "боротися з культурою". Це фактично повернення до дискусії, яка точилася вже дослівно сто років тому.

Олексій Мустафін: Шведська Мінерва. Королева, якій свобода була миліша за владу

Зречення монархів і в наші часи трапляються не часто, а кілька століть тому кожний такий випадок здавався чимось і справді екстраординарним. Проте рішення шведської королеви Христини вважали взагалі унікальним – хоча б тому, що вона сама наполягала на "відставці"– всупереч настроям придворних та парламенту.