Павло Клімкін: Україна і Білорусь. Логіка історії

Важко не піддатися спокусі й не помріяти про той альтернативний світ, в якому і Україна, і Білорусь відстояли незалежність у 1918 році. Я уявляю собі могутню конфедерацію України, Білорусі, Польщі й Литви, об’єднану традиціями Речі Посполитої. Чи спрацював би за таких умов пакт Молотова – Ріббентропа? Чи була б узагалі розв’язана Друга світова?

Мирослав Іванек : Контекст Сагрині. Польський злочин на тлі нацистських

Сьогодні виповнилося 74 роки від знищення українського села Сагрині, що на Холмщині у Грубешівському повіті. Того дня польська Армія Крайова та Селянські Батальйони жорстоко вбили 610 українців, відомих по іменах, а орієнтовно – навіть 700-800. Різанина в Сагрині була частиною більшої антиукраїнської операції.

Соломон Гольдельман: Жидівська національна автономія була законною дитиною революції

Коли порівнюємо національні досягнення жидівської меншости у Латвії, Литві, Естонії, Білорусі з формально-конституційним станом жидівської автономії в рамках Української держави, то переконаємося у зразковому характері цього статусу.

Юрій Рудницький: Коли д’Артаньян бореться з Бандерою, а Вашингтон показує пальчик

Принцип "усі – космонавти, а я – д'Артаньян" став базовою засадою польської "історичної політики" назовні. Проте окрім старих тез про "поєднання на принципах правди", про неприпустимість порівнянь УПА і АК, Бандери і Пілсудського – жодних інших сенсів польське МЗС продукувати не здатне.

Олександр Зінченко: Як українці реагували на смерть Сталіна. Розсекречені спецповідомлення МГБ

"Працівник Харківської селекційної станції Кривошей, заступник секретаря парторганізації харківського "Главенергозбуту" Каганович, та лікар Житомирської лікарні Гузман "під час виступу на мітингах раптово померли".

Юлія Мак-Гаффі: Я ненавиджу Сталіна з 13 років

Я ненавиджу Сталіна з 13-ти років, коли в 1988 році на фоні горбачовської відлиги на кухні нашої комуналки на Інститутській мої батьки й бабуся вирішили розповісти мені, що мій прадід Юхим Абрамович був архиєпископом Української автокефальної церкви і (за сумісництвом) євреєм-вихрестом.

Юрій Винничук: Як гартувалася лють. Польська ксенофобія у Львові

Окрилений уже згадуваною промовою польського прем'єра, я вирішив погортати львівську пресу за кілька років. Не кидаючи оком на сплюндровану Волинь разом з Холмщиною і Підляшшям, де горіли церкви і священицькі бороди, де вбивали ще задовго до того, як події на Волині стали «геноцидом».

Володимир В'ятрович: Польсько-українські переговори: погляд із середини

Щонайменше від 2014 року тривали перемовини з польською стороною про легалізацію на території обох країн польських та українських пам‘ятників, споруджених без дотримання чинного в них законодавства.

Людмила Смоляр: Празький Сталін і "черга по м'ясо"

Бувають пропозиції, від яких неможливо відмовитися. Не тому, що вони спокусливі, а тому, що інакше — смерть, фізична чи соціальна. Саме такою — без можливості відмовитися — була пропозиція, оголошена у 54-м чеським скульпторам. Їм треба було створити пам'ятник Сталінові...

Максим Майоров: Перший мир у Великій війні. До 100-річчя Брест-Литовського договору

Брест-Литовський (Берестейський) мирний договір, укладений 9 лютого 1918 року між державами німецького блоку (Центральними державами) та Українською Народною Республікою, став першою мирною угодою Великої війни, що тривала з 1914 року.

Павло Клімкін: Не будьмо манкуртами! Шукаймо справжню історію

У радянському сурогаті української історії власне української історії майже не лишилося. Прямим спадкоємцем Київської Русі виходила Москва, а українці виглядали її побічним продуктом. Козаки-запорожці існували лиш для того, щоб на Переяславській раді присягнути цареві. Мазепа, Петлюра й Бандера стали ворогами України, а її друзями були Петро І, Ленін, Сталін і Муравйов.

Олександр Зінченко: Передвесняне загострення "бандерофобії" в Польщі

У Варшаві стара сверблячка засвербила. Гряде весна. У правлячого табору починається сезонне загострення "бандерофобії". Бо вже давно не вдається пояснювати якимись раціональними причинами те, що зараз відбувається з частиною польського суспільства.

Богдан Нагайло: 100 років незалежності України: Чому така тиша на офіційному рівні?

Чому нинішній український парламент не проводить спеціального урочистого засідання в будинку, де було проголошено незалежність України, у Будинку Центральної Ради? Кому зручно зменшувати значимість цієї важливої історичної події в нашій історії?!

Історична Правда: Що ми зробимо із вашими грошима?

За кілька днів завершується збір коштів, оголошений редакційним зверненням "Закритися, чи змінитися". На жаль, нам поки не вдалося методом краудфандінгу зібрати кошти, необхідні для існування протягом цілого року. Але ми не втрачаємо надії.

Катерина Ботанова: "Колекція Ґурлітта": між детективом, Голокостом і катарсисом

Безцінна приватна колекція мистецтва, нарешті, демонструється публіці в Німеччині та Шейцарії. Проблема в тому, що частина цих робіт була свого часу експропрійована нацистами з музеїв або відібрана у єврейських власників, які потім згоріли у Голокості.

Віталій Скальський: П’ять мантр про "приречену" державу

Українці програли! Українці програли через чвари! Не треба було довіряти більшовикам! Винні – політики! Діячі Центральної Ради не звертали увагу на армію. – Ми часто чуємо ці мантри про причини поразки Українськї революції. Але…

Віталій Гайдукевич: 100 років приреченої держави

Перші Визвольні Змагання зазнали краху через тотальну взаємну недовіру українців один до одного. Тільки єдність довкола спільної справи, спільних ідей є квитком в завтра. Якщо ми не бачимо результатів негайно – ми впадаємо у відчай, припиняємо вірити в себе і покидаємо боротьбу за свою країну.

Олександр Зінченко: Неправильне Різдво. Який календар (НЕ) бреше?

Україна – країна унікальна: окрім нас Різдво два рази на рік святкують іще тільки 4 країни: Білорусь, Еритрея, Ліван та Молдова. Дискусії на тему, яке Різдво правильне, а яке – ні, передбачувано триватимуть ще багато років.

Павло Клімкін: Пам’ятаємо про минуле і йдемо в майбутнє. Українській дипломатії 100 років

22 грудня Україна відзначає сторіччя своєї дипслужби. У цей день, але 1917 року в щойно проголошеній Українській Народній Республіці було утворено Генеральне секретарство міжнародних справ, або в перекладі на сучасну мову – Міністерство закордонних справ.

Йосиф Зісельс: Роль комунізму. Виступ на обговоренні наративу Меморіалу "Бабин Яр"

Для мене було цікавим не тільки те, що було в цьому документі, але, можливо, навіть більш цікавим те, чого в ньому немає, але я, з такою своєю суб’єктивністю, вважав, що воно там повинно було бути. Бо сьогодні ми можемо осмислити ХХ століття трохи інакше, ніж його оцінювали ті, хто були свідками Другої світової війни, чи перші історики, які описували його після неї.