Борис Ґудзяк: Пасха Парижа – від смерті до життя

Крізь сльози втрати радію, що символ промовляє, навіть у своїй смерті, властиво, зокрема у ній. Він сколихнув увесь світ. Святе на виду. Ви є цього свідками.
Ідім, з вірою, нас покликано, не сумніваймось!

Павло Клімкін: Тест на людоїдство

Путінові культ Сталіна потрібен передусім для того, щоб зміцнити основу власного культу, власної "сильної руки". Але є ще один чинник, який не може ігнорувати ні Україна, ні весь світ. Зазомбовані, дегуманізовані суспільства самі стають небезпечними, здатними за наказом режиму чинити велике зло.

Радомир Мокрик: Україна за дужками

Другий тур президентських виборів все ближче, а програма та погляди лідера перегонів залишаються досить туманними. Водночас, з тих невеликих уривків, які час від часу лунають зі штабу Володимира Зеленського, можна скласти певне уявлення про світогляд політика-шоумена. "Віру, мову, територію та історичних лідерів", згідно з думкою речника Зеленського Дмитра Разумкова, треба винести за дужки.

Євген Захаров: "Історія – це не те, що було, а те, що написали". До 70-річчя Василя Овсієнка

Мені випало щастя бути з Василем Овсієнком пліч о пліч більше 20 років. З червня 1998 року він працює в організації, де я директор, – у Харківській правозахисній групі.

Ігор Ісаєв: Роксолана наша! Про що українцям у Польщі розповість музей еміграції

«У період кривавих релігійних воєн Річ Посполита була оазисом рівноправ’я і толерантності християнських віровизнань», – повідомляє в першій залі один з наймолодших сучасних музеїв Польщі, Музей еміграції в Ґдині. І в першому ж залі поміщає портрет великої польської емігрантки. Роксолани.

Едуард Зуб: «Радянізація» Тараса: спроба перша

«Нікого так не шанували й не шануватимуть, як Шевченка, бо це шанування не отруєно анітрохи отрутою офіціальщини», — писав у 1914 році Сергій Єфремов. І гірко помилявся, як виявилося згодом.

Володимир Захарчук: Козацький цвинтар у Шестірні занепадає

Хочу підняти питання про козацькі могили, що розташовуються на старовинному цвинтарі поблизу села Шестірня Широківського району Січеславської області.

Вацлав Гавел: Скільки ще треба зробити!

Невже ми справді народ, що здатен оживити всі свої хороші риси лиш раз на двадцять років і то – всього лиш на кілька місяців? Ми дуже добре усвідомлюємо, скільки всього ще нам потрібно зробити, і задаємося питанням, чому ж так важко нам дається наша спільна справа; чи не недооцінили ми спадок старого режиму чи не переоцінили самих себе;чи це ми самі все собі псуємо.

Антон Земанек: Візит до КДБ Білорусі – по свіжих слідах

На певному етапі попередньої обробки заяви, пакет документів подається на підпис керівнику УКДБ… КДБ зв'язується з декількома іншими органами: точно серед них є МВС… Листуватися з КДБ можна і електронною поштою…Ні, це не сюжет фільму "Назад у минуле", це сучасна Білорусь.

Ігор Петрій: "Тричі хрещений". Сатира як дзеркало життя українців у ПНР

Тим, хто любить понити про те, як некомфортно жити в сучасній "націоналістичній" (насправді ні) Україні, доречно ознайомитися з матеріалами про недавнє минуле.

Роман Акбаш: Подяка захисникам мого міста

Днями виповнився 101 рік як моє рідне місто – тоді Олександрівськ, а нині – Запоріжжя, вперше дало відкоша більшовикам. Відсіч "червоним" дали прихильники та бійці підрозділів УНР, які були у місті ще з листопада 17-го року

Валерій Мілосердов: "Огонёк", Суслов і жіноча ж...

Фотографія з римської Олімпіади викликала неабияке зацікавлення у секретаря ЦК КПРС Міхаіла Суслова, який відповідав за ідеологію. Він побачив у ракурсі пропаганду... формалізму. А не те, що там насправді було знято)

Тамара Архипчук: Справа огіївських «пиріжків»

В одну з тих далеких ночей 1921 року до хати завітали невідомі і під переляканий крик дружини Ліксандри, вдаривши її прикладом по голові, випустили кулю в груди комуніста Дмитра Коржа.
Тоді в одну ніч було вбито усіх сільських комнезамівців. Причетних до вбивства не було знайдено. А покарати бодай когось було потрібно.

Вахтанг Кіпіані: Про Бога на Майдані Незалежності. Довга ніч з 10 на 11 грудня 2013 року

Ми стояли так щільно, що не було можливості побачити, хто за спиною. Мене ззаду страхував якийсь сильний, мовчазний чоловік. Він не матєрілся, не вигукував команди, він просто страхував мене. Час від часу, коли менти тиснули - ззаду тиснули наші - я навіть боявся, що зомлію і у цьому натовпі розчавлять...

Соломон Гольдельман: "…Народам великоруському, єврейському, польському признаємо національно-персональну автономію"

Третій Універсал Української Центральної Ради проголосив створення УНР. Однак, "не відділяючись від Російської Республіки й зберігаючи єдність її". Цю позицію розділяли і євреїйські депутати, представники 5 політичних партій. Чому?

Ростислав Лужецький: Як декомунізувати Артема і врятувати Кавалерідзе

Вести мову про скульптуру Кавалерідзе у Святогірську, пам’ятник Артему, потрібно фахово і враховуваючи три фактори: мистецький, ідеологічний і технологічний.

Ігор Бігун: Антисемітська фальшивка про Голодомор

В атмосфері недавнього відзначення 85-х роковин Голодомору 1932—1933 років я помітив, як соціальними мережами почала гуляти картинка з портретами й іменами діячів явно єврейського походження. Галерею портретів увінчує підпис "Україна повинна знати цих вбивць поіменно! Це виконавці голодомору на території України".

Віталій Скальський: Як Гетьман воєнний стан запроваджував

Воєнний стан в Україні запроваджується не вперше. 100 років тому, у листопаді 1918 року гетьман Павло Скоропадський запровадив воєнний стан майже в усій Українській Державі. Кривава бійня світової війни наближалась до завершення. Четвертний союз зазнав поразки. З дня на день очікували підписання Компʼєнського перемирʼя. "Клаптикова імперія" - Австро-Угорщина - розпадалась на шматки. Про свої прагнення до незалежності оголосили хорвати, словенці, чехи. Українці, румуни, поляки та серби шукали можливості возз’єднатися з іншими частинами своїх народів.

Олександр Зінченко: Ми всі травмовані. Здолати травми Голодомору, чи зникнути?

І сьогодні – через 86 років – смертність в Україні вища там, де був Голодомор, а народжуваність вища там, де його не було. Загоїти травми минулого – лишається навіть не питанням безпеки, а справою існування для українців.

Віталій Скальський: Студентські заворушення 14-15 листопада 1918 року

15 листопада 1918 року у Києві пролунали постріли. Державна варта таким чином розганяла демонстрацію студентів, що не хотіли йти в армію.