Десятеро сміливих. Всі члени-засновники Української Гельсінської групи

9 листопада 1976 року Микола Руденко на прес-конференції на квартирі Олександра Ґінзбурґа в Москві (у Києві не було акредитованих іноземних журналістів) оголосив про створення Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінкських угод.

Через дві години у вікна його житла в Кончі-Заспі під Києвом, де ночували його дружина Раїса Руденко й Оксана Мешко, полетіли цеглини.

Жінки затулялися ковдрами й подушками, і все ж таки Мешко була поранена в плече. "Так КГБ - жартував Руденко - відсалютував на честь створення УГГ".

Середовище Української Гельсінкської Групи виявилися досить широким і героїчно стійким. Це колишні політв'язні, їхні друзі й родичі, це молоді люди, які не хотіли більше задихатися в атмосфері офіційної брехливої ідеології.

В липні 1988 року колишні члени УГГ Вячеслав Чорновіл, Михайло та Богдан Горині проголосили про створення Української Гельсінської Спілки - фактично першої політичної організації в УРСР, яка повела боротьбу за національну незалежність і права людини в Україні.