Володимир В'ятрович
Історик. Голова Українського інституту національної пам'яті (2014-2019), народний депутат України

Народження ОУН

28 січня - 3 лютого в одному з готелів Відня відбувся Конгрес українських націоналістів, у якому взяли участь 30 осіб. Більшість делегатів були українськими емігрантами (вихідцями з Галичини і Наддніпрянщини), лиш четверо, які представляли Українську військову організацію та Союз української націоналістичної молоді приїхали з теренів України. У ніч з 2 на 3 лютого о 0:33 хв, як свідчить протокол, ухвалили статут нової організації. Саме цей момент можна вважати часом народження ОУН.

Володимир В'ятрович: Василь Кук. Робота на Сході

Коли весною 1942 після Другої конференції ОУН Василь Кук вирішив їхати у Дніпропетровськ, українське підпілля тут перебувало у вкрай важкому стані. Крайовий провід розгромлено німцями, його керівник Зиновій Матла повернувся в Галичину з переконанням про безперспективність роботи ОУН в цьому терені у нових умовах. Василь вирушив у дорогу з Михайлом Медведем, якого знав ще з краківських часів. Разом вони добралися підпільними звʼязками зі Львова до Здолбунова на Волині, а звідти потягом на південь.

Володимир В'ятрович: Остання розмова

Дві кімнати в старій п'ятиповерхівці вщерть наповнені книжками. Тут Василь Кук жив майже півстоліття. Більшість цього часу під наглядом КГБ. Між стінами, які уважно слухали та фіксували все сказане впертим антисовєтчиком. Жив із дружиною та сином, якого повернув в сімʼю із дитбудинку, куди його запроторила влада. Він не вірив цим стінам, навіть коли цієї влади не стало. В 2004, напередодні Помаранчевої революції, розмова про організацію протестів проти влади, відбувалася у ванній під гуркіт води із крану.

Володимир В'ятрович: Любов Василя Кука

Потрапивши у в'язницю, Василь Кук писав коханій листи, які вона берегла аж до моменту приходу в Красне совєтів. Побоюючись, що віднайдені аркуші паперу від розшукуваного вже новою владою підпільника, можуть стати приводом для репресій, Ольга спалила їх. Проте згорів лиш папір, палкі слова залишилися там де, їх не могла знайти жодна поліція - в її голові. Вона пам'ятала їх десятки років і відтворювала дослівно на нашій зустрічі, у майже столітньому віці. Завдяки цьому можемо нині побачити іншого Кука, не лише завзятого революціонера і підпільника, але й молодого, закоханого, романтичного хлопця.

Володимир В'ятрович: Хто зриває створення Національного військового кладовища для поховання загиблих героїв?

18 серпня Український інститут національної пам'яті розмістив на своєму сайті дивний текст під заголовком «Повернення до початкового місця розташування Національного військового меморіального кладовища поряд із Південним кладовищем міста Києва має прискорити його будівництво». Навесні 2023 року Міністерство культури й інформаційної політики запропонувало розмістити НВМК на Броварському шосе поблизу Биківні, але ця ділянка не підходить. Треба, мовляв, повернутися до розгляду ділянок, які пропонувалися раніше. Зокрема, біля Південного кладовища між Вітою-Поштовою і Глевахою. Це, нібито, прискорить будівництво НВМК. Щоб зрозуміти, про що і для чого написаний цей дивний текст, слід нагадати про те, що у ньому не написано.

Володимир В'ятрович: Що не так з "Волинню-43"?

Цими днями в українських медіа багато інформації про заходи із вшанування жертв польсько-українського конфлікту. Більшість супроводжуються інформаційними довідками, більшість з яких повторює польські тези про те, що вбивали лише українці, тільки поляків, про те, що вбивали лише на Волині. Справжня історія складніша. Спробую пояснити, що не так у звужені до «Волинь-43», що залишається поза увагою.

Володимир В'ятрович: Перейменування населених пунктів: нeкомпeтeнтність чи свідома провокація?

Kомісія зі стандартів дeржавної мови має пeрeглянути своє нeдолугe рішeння, а її члeнам час іти у відставку. Рішeння Національної комісії зі стандартів державної мови про пeрeймeнування півтори тисячі насeлeних пунктів (включно з містом Запоріжжя) викликало справeдливe обурeння. Цe рішeння нe має нічого спільного з законом і дискрeдитує важливий процec дeколонізації топонімії.

Володимир В'ятрович: Про українську реконкісту. Запрошуємо до дискусії

З початком війни із Росію в Україна активно зміцнює національну ідентичність. Зросла державна підтримка української мови, культури, формуються спільні погляди на наше минуле. Території, окуповані на початку війни, теж суттєво змінилися. Тільки там напрямок змін протилежний - стирання української національної ідентичності, русифікація, реанімація совєтських міфів про минуле. Відтак вже зараз постає питання, що будемо робити, аби долати цю прірву після звільнення окупованих теренів.

Володимир В'ятрович: Україні потрібні герої і вона їх шанує

Політв’язні комуністичного режиму СРСР нарешті отримають пенсії за особливі заслуги перед Україною. Сьогодні парламент 313 голосами ухвалив у другому читанні і в цілому ініційований мною законопроєкт №8032, що передбачає надання таких пенсій борцям за незалежність України, які були ув’язнені за свої переконання.

Володимир В'ятрович: Звільнення від «русского міра»

21 квітня президент нарешті підписав закон «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії», ухвалений місяць тому. Цей системний документ про звільнення нашої країни від маркерів «русского міра». Відповідно до закону російська імперська політика визнається злочинною та засуджується, пропаганда цієї політики та її символіки забороняється

Володимир В'ятрович: Що таке деколонізація, чому вона важлива і як буде здійснюватися згідно закону?

Росія використовує власну імперську спадщину для збереження, відновлення та посилення імперського впливу на нашу державу. Спільні назви вулиць та населених пунктів, пам’ятники, однакові традиції для неї аргумент на користь тези, яка лежить в основі нинішньої агресії: “українці — один народ із росіянами”. Якщо один народ, значить, Українська держава — помилка, або непотрібна і шкідлива вигадка чи то австрійського генштабу, чи Леніна чи НАТО. Тому деколонізація в Україні нині — це позбавлення від імперської спадщини, яка використовується для відновлення імперського впливу

Володимир В'ятрович: Зробимо Росію знов Московщиною?

Хтось бачить історичний реванш за привласнення північно-східними сусідами спадщини Русі. Хтось вірить: зміна назви поміняє уявлення світу про походження та сьогодення Росії. Хтось сподівається, це навіть запустить процес розвалу останньої імперії, яка «по документах» федерація

Наша столітня війна: sensitive content

Розуміння того, що війна почалася не 24 лютого 2022 і навіть не в 2014, а майже на сто років раніше, важливе, бо робить нас сильнішими. Викриває ті самі злочинні методи, які використовує проти нас Росія. Показує, що ми виграЄмо у цій війні, звільняючи поступово території та суспільну свідомість, а отже, і вИграємо у ній

Володимир В'ятрович: Народження ОУН

Підготовчі процеси до створення єдиної організації завершилися на середину 1928 року. Але сам об‘єднавчий з‘їзд вдалося провести лише на початку наступного року. Він відбувався 28 січня - 3 лютого в одному з готелів Відня на вулиці Канта

Володимир В'ятрович: Про Грицака, Бандеру і труднощі перекладу

Ярослав Грицак висловив незадоволення публікацією про Бандеру у "Le Monde". Але є одне але: мені не подобається уся стаття, яка повторює тези російської пропаганди про Бандеру. Втім, я не маю претензій до того, як журналіст відтворив сказане мною. Хіба дивуюся, чому з довгої розмови про Бандеру в минулому і в сьогоденні (яка, між іншим, відбулася ще десь влітку), той обрав лиш кілька рядків, дотичних до теми. Натомість Ярослав Грицак висловив претензії не до публікації в цілому, а до того, як її автор передав його слова

Володимир В'ятрович: Скільки Зеленського в «Ефекті Зеленського»?

"Більшу частину роботи за нього зробили люди. Люди, які складають націю, націю, яка створила Володимира Зеленського". Дуже сильна і правильна теза. Але це значить, що немає "ефекту Зеленського". Навпаки, є чинник, який змінив самого Зеленського. Повномасштабна війна змінила Зеленського, бо змінила більшість українців

Володимир В'ятрович: Батько за сина відповідає. Вбивство отця Андрія Бандери

Його виною було те, що всіх сімох своїх дітей він виховав патріотами. Коли син Степан послав зв'язкового, щоб перевести батька через кордон, той відмовився. Пастир залишався зі своїми вірними, Богом і Україною до кінця

Володимир В'ятрович: Снайдер і колоніалізм

Лекції Снайдера в контексті колоніалізму виявилися цікавим не лише через їх зміст, але й через викликану ними реакцію в українському суспільстві. Типово постколонільну реакцію, яка проявилася у двох, здавалося б протилежних, виявах, в основі яких спільна меншовартість. Один - це обурення: як сміє іноземець братися за нашу історію! Інший - безмірне захоплення. Очевидно, є за що дякувати Тімоті Снайдеру. Що, втім, не позбавляє нас права, а може навіть обов’язку критикувати. Адже саме таким чином ставатимемо зрозумілішими ззовні і сильнішими всередині

Володимир В'ятрович: Що таке історія України?

Бути українцем (американцем, французом, китайцем…) передбачає прийняти й певну національну оптику в поглядах на минуле. Особливо оцінювати ті чи інші події та особи з історії, формувати їх спільні оцінки. Що доброго, що поганого було колись, врешті що і чому варто пам’ятати, на що орієнтуватися як на приклад для наслідування, що, навпаки, пам’ятати, щоб не повторити. І ще одне національне правило, прийняття якого є умовою входження в клуб «українці» - це бажання зберегти його у майбутньому, тобто бачення спільного майбутнього

Володимир В'ятрович: Снайдер спрощує і помиляється

Дошукуючись причин протистояння Снайдер пропонує дивний ланцюжок пояснень. На його думку, молоді українці в 1939 році після падіння Польщі пішли служити в радянську міліцію, де брали участь в репресіях проти поляків (на думку Снайдера головною мішенню для совєтів були саме поляки). Потім, після 1941 року, нібито багато з цих українців пішли на службу у німецьку поліцію і брали участь у знищенні євреїв, потім багато з них долучилося до УПА і «маючи досвід винищення» взялися за польське населення. Цікавий ланцюжок, проте надто далекий від реальності - не так багато молодих українців мали можливість долучитися до совєтської міліції, бо українці теж були об‘єктом совєтських репресій

Володимир В'ятрович: Вечір попереднього дня

Близько півночі врешті був вдома. Вечір, як на лютий, був напрочуд теплим і лагідним. Тому затримався надворі перевести подих. Поруч з будинком на дереві знову гукав якийсь птах. Дружина звернула на нього увагу ще тиждень тому: «Якось він тривожно кричить». Я теж так подумав, але натомість пожартував, що це предвісник весни

Володимир В'ятрович: Терор проти окупантів

Нинішня війна з Росією дала нам унікальну і страшну можливість по-іншому оцінити дії українських підпільників 1920х-1950-х років. Росія своєю агресією провалила нас у минуле, де знову реальністю стали поняття окупант, колаборант, підпільник. Де на підконтрольній ворогу території вияви спротиву можуть бути лише підпільними, а боротьба нерідко — терором. Де вбивство окупанта або колаборанта — не злочин, а заслужена помста і, можливо, порятунок тисяч інших

Володимир В'ятрович: Історія пісні “Червона калина” — це історія нашого народу

Нині "Червона калина" звучить на цілий світ різними мовами. Пісня з часів козаччини 17-го століття, записана в епоху національного відродження у 19-му, оброблена в часи української революції на початку 20-го століття і співана борцями за свободу в середині цього ж століття. Пісня, яка робить нас сильними у 21-му столітті, тому що єднає з нашими попередниками, хто боролися за волю України протягом попередніх віків

Володимир В'ятрович: Народна війна за незалежність

Дехто хоче назвати цю війну вітчизняною, щоб підкреслити її масовий характер. Але не треба цього робити. Не варто повторювати російські пропагандистські бренди, які вже не відмити від совка, георгіївських стрічок, мемів, що Росія використовує, аби мобілізувати на боротьбу проти всього українського

Володимир В'ятрович: Vergangenheitsbewältigung, або німецьке "подолання минулого"

Направду, якби німецький уряд керувався історичними причинами своєї нинішньої зовнішньої політики, він мав би демонструвати світові приклад найактивнішої військової допомоги Україні як способу подолання того реального минулого в якому саме наша країна була однією з найбільш постраждалих від німецької окупаційної політики в роки Другої світової.

Володимир В'ятрович: Домовитися з минулим, а не долати його

Домовитися з минулим — це нам, нинішнім, досягти мінімального консенсусу в уявленнях про нашу історію. Це слухати минуле і чути його. В конкретно нашому випадку — це чути мільйони голосів людей, котрих убили саме з цією метою: заставити їх замовкнути. Чути голоси тих, хто пішов на смерть задля оборони права незнайомих їм майбутніх українців на вільну дискусію у вільній країні.

Володимир В'ятрович: Нотатки на берегах книги Ярослава Грицака “Подолати минуле: глобальна історія України”

Написати нині оригінальну узагальнюючу історію України, яка б не нагадувала шкільний підручник, важко. Для цього потрібно обрати незвичний кут зору, застосувати нову оптику. Ярослав Грицак спробував зробити це. Для розгляду минулого він обрав, як пише сам, «свій улюблений інструмент — телескоп”, і його книга стала цікавою спробою розглянути українську історію з перспективи світової.

Володимир В'ятрович: Нотатки з «кухні переписування історії»

«Нотатки з «кухні переписування історії» вийдуть восени у видавництві Наш Формат. Книга дуже вирізняється від всього, що я написав і опублікував дотепер. Вона навіть мало схожа на щось, що Ви читали в інших авторів. Це не спогади (хоч буде багато пригадування), а радше роздуми про історію в моєму житті та трохи про мою участь в історії.

Володимир В'ятрович: Наш герб – Тризуб. А ідея «великого герба» - шкідлива. ФЛЕШМОБ

Ми б’ємо на сполох і закликаємо об’єднати зусилля, щоб відвернути загрозу знецінення державного герба України – Тризуба – через його заміну недолугим «великим гербом». Тризуб Святого Володимира, який формально є "малим гербом", сприймається в Україні і світі як повноцінний державний герб України і є довершеним у своїй досконалості.

Володимир В'ятрович: Фейсбук пропонує забути нашу історію?

Ми вже належали колись до спільноти, яка не хотіла, аби ми говорили про наше минуле. Ця спільнота виявилася менш живучою, як наша пам’ять

Володимир В'ятрович: Державна символіка – це про результат суспільного консенсусу

Державна символіка – це про результат суспільного консенсусу. Він важко напрацьовується, іноді на це йдуть століття. В Україні – це сотні років боротьби за свободу під синьо-жовтим прапором та тризубом. Саме тому ті, хто не хотів України як незалежної держави, боролися проти цих символів, дискредитували, намагалися заборонити, карали за використання.

Володимир В'ятрович: Прецедент Коновальця

Уявити історію України ХХ століття без Євгена Коновальця важко. Адже його роль у розвитку визвольного руху, який через понад півстоліття після його смерті все ж досяг своєї мети, була, без сумніву, визначальною.

Володимир В'ятрович: 8 травня та біль війни

8 травня мільйони людей у Європі згадують біль війни. Вони відшуковують сенс порозуміння, бо ж конфлікти – це елемент нашої природи, а от спосіб їх розв’язання говорить про рівень нашої цивілізації. Міркують про примирення, бо ж втратили близьких.

Володимир В'ятрович: Наш обов'язок - вшанувати жертв розстрілів у Бабиному Яру

Цього року Україна відзначатиме 80-ті роковини початку масових розстрілів у Бабиному Яру. Наш обов’язок – гідно вшанувати пам’ять жертв цього злочину нацистського режиму незалежно від їхньої національності, віросповідання чи політичних поглядів – євреїв, ромів, українських націоналістів, полонених червоноармійців, кожного, чий земний шлях обірвався в Бабиному Яру

Володимир В'ятрович: Влада накидає бюджетний зашморг на політику пам’яті

Схвалений 26 листопада урядом проєкт держбюджету на 2021 рік підвередив виразне прагнення нинішньої влади накинути фінансовий зашморг на політику національної пам’яті.

Володимир В'ятрович: Як Майдан стає переворотом або Що шукають у Музеї Революції Гідності

Завтрашню річницю Революції Гідності ми могли і мали почати з покладання квітів до Меморіалу Героїв Небесної Сотні.

Володимир В'ятрович: Спільне минуле. Недотримання договорів Польщею дорого коштуватиме Україні

Односторонні поступки України лише погіршать ситуацію. Утвердяться не партнерські стосунки між нашими країнами, а стосунки домінування однієї над іншою. Легалізують нав‘язування однією країною свого бачення минулого іншій.

Володимир В'ятрович: Декомунізацію скасувати неможливо. Тому що вона відбулася

Бо декомунізація це не лише про наше минуле. Це про сьогодення і майбутнє. Це не лише гуманітарна політика, але й питання безпеки для України. Декомунізація=деокупація, тому вона має бути продовжена на теренах, де поки що панує російська влада. Тому що за кожним пам‘ятником Леніна ховається Путін.

Володимир В'ятрович: Польсько-українські переговори: погляд із середини

Щонайменше від 2014 року тривали перемовини з польською стороною про легалізацію на території обох країн польських та українських пам‘ятників, споруджених без дотримання чинного в них законодавства.

Чи був геноцид? Документ із Волині 1943-го

В основі геноцидної концепції лежить переконання, що метою було знищення усіх поляків, які перебували у зоні досяжності українських повстанців. Про зовсім інше читаємо у звіті з одного району Волині за той самий, страшний і трагічний липень 1943.

Володимир В'ятрович: Не історичне рішення, а історичне непорозуміння

Рішення польського парламенту стало неприємним, але закономірним результатом наростаючої антиукраїнської істерії та небажання розібратися з важкою історією в Польщі, яку провокують політичні сили зокрема представлені в парламенті.

Володимир В'ятрович: Куди веде вулиця Леніна?

Ми не знаємо, якими будуть нові назви вулиць, площ, населених пунктів. Це питання згідно українського законодавства та світової практики мають вирішувати місцеві громади. Але ми точно знаємо, чиї імена мають зникнути з мапи нашої країни, її міст та сіл – імена людей, причетних до масових злочинів, людей, що творили один із найжахливіших тоталітарних режимів в історії людства. Вони назавжди мають лишитися в минулому.

Володимир В'ятрович: Чорний день двох народів

9 вересня 1944 року є одним з тих сумних днів у польскій та українській історії, що є однаково чорними для обох наших народів. 70 років тому було підписано документ, який змінив долі майже півтора мільйона українців та поляків, змусив їх назавжди полишити свої домівки, з чужої волі почати нове життя.

Олександра Радченко — репресована за пам'ять

Учителька з Харківщини вела щоденники про Голодомор. За це радянська влада її посадила, а щоденники конфіскувала. Вони збереглися в архіві СБУ. "...Через 20 років діти не повірять, що такими жорстокими методами будували соціалізм..."

Трагедія і спекуляції. Що саме сталося 11 липня 1943 року на Волині?

Перебільшена кількість нападів на польські села стала хибним засновком, з якого зроблено висновок про масштабну операцію по всій Волині. А звідти зроблено висновок про існування наказу, що приписував цілковите знищення поляків, етнічну чистку.

Енріке Кодо - аргентинський історик, дослідник УПА

Українська тематика не просто так зацікавила іноземних військових: початок 1960-х — час масового розгортання національно-визвольних рухів країн Африки та Азії, що у своїй боротьбі активно використовували партизанську тактику.

Володимир В'ятрович: "Сопромат". Конфлікти минулого не вирішити грою в мовчанку

У цій війні як вояки УПА, так і вояки АК чинили воєнні злочини, які, безперечно, мають бути засуджені. Проте жодну з цих армій не можна вважати злочинною формацією, як би не хотіли це тавро причепити їм певні політичні сили. І про все це треба говорити.

Польсько-українські стосунки в 1940-х. Пропозиція історичної дискусії

Хочу запросити до публічної наукової дискусії істориків Андрія Портнова та Ігоря Ільюшина, які вже неодноразово виступали з критикою моєї концепції польсько-української війни (і Волинської трагедії як частини цієї війни), але здебільшого за кордоном.

Володимир В'ятрович: Помаранчевий урок історії, або Чому в нас стільки днів незалежності

Українці були чудовими повстанцями, дисидентами, вміли боротися з владою, однак не вміли скористатися її здобуттям. Наші молодіжні організації навіть у незалежній Україні готували партизан і лісовиків, а не необхідних країні службовців...

В пошуках могили Шухевича. Насправді її досі не знайдено

"...Переїхавши Збруч, група і вантажний автомобіль з військовими повернули ліворуч через придорожній кювет, піднялися вгору на ліву придорожню смугу, на околицю молодого лісу, де і вирішили почати кремацію тіла Шухевича..."

Володимир В'ятрович: Лекція за зачиненими дверима

Ґжеґож Россолінський-Лібе не захистив навіть дисертації - зате здобув відомість кількома статтями, що є радше скандальними, ніж науковими. Ажіотаж довкола його виступів був очікуваний, може, й запланований. Цьому посприяла "вдала" назва лекції про Бандеру як фашиста, завдяки якій автор, ще не почавши виклад своїх аргументів, yже дійшов висновків.

Останній бій останнього командира УПА. Василь Кук. Частина 2

"...При виїздах Кука в Ленінград в 1965 році і в Москву в 1969-му відзначено, що він поводив себе підозріло, застосовував різні хитрощі... В обох випадках йому вдавалося втекти від зовнішнього спостереження і безконтрольно повертатися до Києва..."

Спіймати “Борсука”. Арешт Василя Кука. Частина 1

...Тим часом агент “Юрко” натис кнопку пристрою “Тривога”, яким було обладнано сховок. За кілометри від цього місця у райвідділку КГБ засвітилась лампа, сигналізуючи, що пастка закрилася – “Борсук” впіймався. До криївки негайно виїхала озброєна група чекістів.

Останні дні імперії. 1991-ий в Україні очима КГБ

"Даних про наявність у перерахованих вище структурах зброї Комітет не має, - читаємо у звіті за 15 червня. - Але при ускладненні соціально-політичної ситуації в Українській РСР вони легко можуть озброїтися і трансформуватися в бойові загони".

Забуті жертви війни. Радянські полонені (ФОТО)

Рівень смертності в німецьких таборах для військовополонених на східному фронті становив 57,5%. В аналогічних таборах на західному фронті - менше 5%. Похибка в обрахунку загиблих складає 600 тисяч людей.

Повстанський Гаврош Мандик Хасман

На питання, чи не боявся він іти до бандерівців, які, як кажуть деякі історики, переслідували євреїв, Хасман відповідає коротко: "По заслугах діставали різні cексоти, продажники, незалежно від національності".

Звернення Петлюри до українців: "Антисеміт - паршива вівця. Женіть його!"

"Єврейське населення, що, як і всі трудящі, заробляє кусок хліба своєю працею, також - як і ви, селяни - жде не діждеться визволення від комуністів-грабіжників..." Що характерно: в документі немає жодного слова "жид".

Початок Чорнобиля. КПРС ігнорувала попередження про можливу аварію

Звіти КДБ наглядно демонструють ефективність радянського керівництва. Інформацію про халатність, аварії чи численні витоки радіаційних речовин з ЧАЕС протягом 1971-1986 років Компартія кваліфікувала як дезінформацію і активно припиняла "поширення чуток".

Звіт архіву США. Як Тінь Гітлера трансформувалася у тінь КГБ

Саме лише включення одного з лідерів ОУН Миколи Лебедя в компанію всесвітньовідомих нацистів та антисемітів мало б служити переконанню читача, що мова йде про беззаперечного колабораціоніста та нацистського злочинця.

Професор Стенфорду про "сталінські геноциди". Голодомор - тільки один із них

Противники версії про геноцид розмахують таким "козирним" аргументом, як те, що голод був не лише в Україні. Цей аргумент насправді нічого не спростовує. Радше навпаки - показує розмах злочинів комуністичного режиму. Геноцид був не один.

Володимир В'ятрович: Архіви КГБ намагаються зробити зброєю у політичній грі

Напередодні виборів використали архіви КДБ, але подали їх украй некоректно. Історики мають захищатися від таких спроб утягнути їх у політику. А архіви треба робити прозорими і зрозумілими.

Комуністичний режим проти культури

В Галузевому державному архіві СБУ є кримінальні справи на засуджених письменників і оперативно-розшукові на тих митців, що пішли на співпрацю із режимом. Ці документи чудово показують, як спецслужби контролювали життя митців.